5 хвилин

Руслан завжди запізнювався скрізь і всюди. Ця звичка так в'їлася у нього, що давно стала нормою. До цього звикли його колеги по роботі, друзі, і навіть кохана дівчина. 

Хлопець не вбачав у цьому великої трагедії. Чого варті якісь кілька хвилин? І сьогодні він кілька разів переставляв будильник і знову проспав. Запізнився на роботу. Начальник лише важко зітхнув, але нічого не сказав. На побачення до дівчини він теж прийшов невчасно. 

 ― Привіт, Маринко! Вибач, що запізнився, буду виправлятися.  ― сказав Руслан чмокаючи її у губки.

 ― Привіт, Руслане. ― відповіла дівчина явно не поділяючи його ентузіазму.  ― Послухай, завтра прийди вчасно, я тебе дуже прошу, це дуже важливо для мене. Дуже.  ― сказала дівчина благально дивлячись на хлопця.

 ― Гаразд, гаразд, Маринка. Я буду, коли скажеш.

 ― Руслане завтра на 20:30 зустрінемося на нашому місці, добре? Обіцяєш не запізнюватися?  ― невгавала дівчина, беручи його за руку.

 ― Та добре, добре. Чого ти завелася так, сказав прийду вчасно,  то прийду.  ― відповів Руслан не відриваючись від меню та обираючи собі страву.

Марина любила Руслана, але її дуже ображало те, що хлопець постійно не виконував своїх обіцянок. Все що їй хотілося це те, щоб він відповідав за свої слова. Тиждень тому їй запропонували роботу за кордоном. Вона вагалася чи приймати пропозицію, адже розуміла, що тоді їхні стосунки завершаться. І вона вирішила, що все залежатиме від Руслана. Якщо він прийде вчасно, якщо попросить її відмовитися, вона це зробить. Все, що їй хотілося, щоб Руслан прийшов вчасно.

…

Руслан йшов з роботи в хорошому настрої. А ще він скоро побачить Марину, це не може не радувати. 

"Може швиденько забігти в "Мак", щось перекусити? Чи взяти із собою? Але Марина просила прийти вчасно. Але я ж швидко. Прямо таки помираю з голоду? Та ні, краще почекаю і разом сходимо десь поїмо. Але зрештою, ми і разом сходимо поїсти, але поки оберемо, поки приготують. Я швидко в "Мак" і до Маринки. Та зрештою, хіба ж кохана не зрозуміє? Не пробачить запізнення у 5 хвилин?"

Руслан швидкою ходою пішов в "МакДональдз". Замовлення приготували дуже швидко, тож він уже за кілька хвилин смакуючи бургером чекав на Марину. 

"Та де ж вона? Сказала не запізнюватися, а самої досі немає? Може теж десь їсть після роботи?" 

Пройшло 10 хвилин, потім 15, а Марини все не було? Руслан стривожено поглянув на годинник. Запізнюється вже на 25 хвилин.

"А я зрозумів, хоче мене провчити. Бо весь час я прихожу невчасно. Ну, Маринка. Провчила та й годі, треба дзвонити до неї."

Руслан дістав телефон, а на екрані майоріло одне нове смс. 

"Прощавай Руслане. Я відлітаю в Америку. Тобі потрібно було лише прийти вчасно, щоб зупинити мене. Але ти знову запізнився…"

У Руслана почали тремтіти руки. Чому? Як? Як вона могла так вчинити з ним? Адже він дійсно її кохає. Невже не можна було зачекати якихось 5 хвилин?

Руслан розгублено кинувся в бік аеропорту. 

 ― Коли відлітає найближчий літак до Америки?  ― захекано запитав він.

 ― Вже відлетів 5 хвилин тому!  ― здивовано сказали.  ― Ви мали летіти?

Руслан був наче в тумані.

 ― Але я ж запізнився лише на 5 хвилин…лише на 5 хвилин.

Касири лише здивовано дивилися на якогось дивака, що тримався за голову і повторяв лише одну й ту ж фразу: " лише 5 хвилин, я запізнився лише на 5 хвилин."

Старайся не запізнюватися, бо інколи запізнення у 5 хвилин, може вкрасти у тебе щастя, довжиною в життя.