Дві смужки

Моя жінка ошелешила мене двома смужками на тесті. Тоді я подумав, що тих дві смужки це наче дві траурні стрічки. З ними я похоронив своє вільне пересування, та й взагалі життя. Бо мама мені ще у дитинстві казала: "Запам'ятай синку, дві смужки це завжди жопа." Щоправда, так, вона намагалася навчити мене правильно одягати колготи, але все ж я бачу тут не аби яку схожість.

Все починалося доволі безобідно. Ми ходили на різні курси по батьківству, усілякі там семінари. І насправді мені трохи відлягло. Але, скажу я вам з досвіду то все повна маячня. Ніхто вам там правди не скаже! Зовсім одне дивитися на усміхнену дитину на пакуванні підгузок і геть протилежне одягти зарюмсану дитину у цей підгузок. Але одягати, то ще квіточки, а от знімати…от це і є справжня "жопа". 

І прошу вас не ведіться на  реклами. На ті ідеальні картинки, де всі усміхнені та щасливі. Яке там, таке мені тільки сниться. І ці ідеальні поїздки в автокріслах. Де дитина сидить тихо і мирно, дивлячись собі у вікно. Не буде такого! До речі так я і став лисим. Ні, волосся випало не із-за стресу. А від того, що під час поїздки, виривати моє волосся то улюблена справа доньки. Думаю скоро можна буде килим сплести з нього. Але, як варіант краще сплести мої нервові закінчення. Ні, краще зав'язати у тугий вузол, бо інакше вони просто луснуть. Сльози, соплі, крик, слина…ні до такого життя мене не готувало! 

Я хоч і працюю з конями, та й пахаю як кінь, але ставати ним я не планував. Але моя донька вирішила інакше. Тепер я її персональний поні, що кожного дня має пройти забіг від кухні до великої кімнати. А от так люди і стають рабами. Все починається з маленького, даєш пальчик, потім ручку, згодом береш на руки. А одного дня це маленьке створіння вилазить тобі на голову…і все ти уже чийсь персональний раб-поні.

Зате я тепер завжди правильно одягаю колготки малій. Бо те, що дві смужки це "жопа" я запам'ятав твердо. Але без тієї жопки я свого життя не уявляю. І якщо до її появи моє життя дійсно нагадувало дві смужки, то темну то світлу, то зараз воно схоже на веселку. Не тільки тому, що мені весело, але й тому, що у мене було вже шість таких смужок. А я не сказав? Так-так мене життя прямо таки накрило "жопками" і зараз їх уже аж 7. І причому останній раз відразу обома.

Так, спокійне життя мені тепер тільки сниться. І то якщо вдасться трохи поспати. Завдяки моїм "жопкам" моє життя сповнене всіма кольорами та барвами. І якби мене запитали на що схоже моє життя, я б сказав, що на зебру, тільки кольорову.

Діти - це те, що приносить в наше життя барви.