Розділ 18 "Генерали атакують"

 - Що?! Коли вони приходили? – ледь не кричала Арина.

 - Та ось тільки недавно, може, хвилин зо 30 тому – спокійно відповів Салим. – А, власне, що трапилося?

 - Довго пояснювати, - відмахнулася Арина, - а чи не можна якось наздогнати вашого коня, чи сповільнити його?

 - Ти ж сама знаєш, що це найшвидший кінь Надсвіту, ти його ніяк не переженеш.

Арина була у розпачі. Якщо Каул та Равіс знищать Маску, то Сенко настане кінець. Навряд-чи генерали будуть його тримати для чогось. Треба їх наздогнати, за будь-яку ціну. Арина попрощалась з Салимом і вибігла з його будинку. Треба повернутися в дім, там повинно бути закляття пришвидшення, чи щось таке – в розпачі думала Арина. Та в Арининому будинку нічого такого не знайшлося.

 - Ну має бути щось! – в розпачі закричала Арина і впала на підлогу.

«Фузіон... Я ж можу встигнути туди потрапити і врятувати Сенко!» - раптом подумала Арина і підскочила - «Ну звісно ж, в забороненій секції повинно бути щось про нього. Але на пошук цієї інформації підуть години, а Каул та Равіс будуть біля Лігва Файрі вже скоро...»

Арина знову не знала, що робити. З одного боку, краще було б побігти за Каулом та Равісом, але з іншого... Стоп! Равіс, він же фамільяр! Арина почала шукати в своїх книгах, що зараз всі були розкидані по підлозі, закляття зв’язку. Арина та Равіс дуже давно не спілкувалися через це закляття, точніше Арина його не використовувала, Равіс же користувався ним доволі часто.

В десятках книжок було дуже важко знайти це закляття, особливо, коли вони всі перебували на підлозі. Арина настільки занурилася в пошуки, що не почула, як в двері постукали. Це була Ліз, не дочекавшись того, що Арина відкриє їй двері, вона зайшла в дім.

 - Ого, Арино, що ти тут шукаєш? – здивувалася Ліз безладу.

 - Закляття зв’язку, мені терміново треба зв’язатися з Равісом. – відповіла поспіхом Арина.

 - А у найкращої подруги, котра опікується купою самостійних фамільярів ти не хочеш запитати? – усміхнулась Ліз.

Арина піднялася і подивилася на неї. Дівчині було неприємно розуміти, що вона просто спихнула свої обов’язки на радника на подругу і забула про неї. Так, це можна було виправдати просто службовим проханням, але Арина попросила саме Ліз, котра опікується більшою частиною Дикого Лісу, у котрої і так кожен день складніше Арининого, хоча вона слідкує за всім Надсвітом.

 - Вибач, Ліззі, я взагалі думала зараз лише про Маску та Сенко.

 - Та нічого, - Ліз знову посміхнулася, - я все розумію. Та все-таки тобі треба поспішати, мені передали, що Равіс з Каулом уже майже біля Лігва.

Арина схаменулася, їй і справді треба було поспішати. Затримати Равіса, відкласти знищення Маски. Ліз допомагала Арині зробити закляття зв’язку і дівчина поспішала його використати. Нарешті  все було готово, Арина промовила слова закляття, зробила відповідні порухи паличкою і зв’язалася з Равісом.

Це закляття було не те, яким користувалися Арина та Равіс, дівчина помітила це ще, коли Ліз розповідала його елементи. Закляття зв’язку Ліз давало змогу розмовляти з фамільяром як через скло.

 - Равісе, Кауле, стійте! – крикнула Арина.

 - Арино? Ти де?!

Це було не дуже добре, Равіс не бачив Арину, а тільки чув її голос. Ліз пояснила, що для того, щоб Равіс її бачив, потрібні  були додаткові речовини, такі, як серце крижаного голема та інші, котрі добуваються лише взимку.

 - Равісе, я з тобою говорю через заклинання, - сказала Арина, - прошу, зупиніться, будь ласка. Не треба знищувати Маску, Генерали ж уб’ють тоді Сенко!

І справді, ні Равіс, ні Каул про нього не подумали, але треба було! Равіс сказав Каулу зупинитися і розповів, що з ним зв’язалася Арина. Як тільки він сказав про Сенко, Каул сказав:

 - Як ми могли про нього забути?! – і ляснув себе по голові, - І що ж тепер робити, ми навіть не знаємо де Генерали.

 - Равісе,-  запитала Арина -, а навіщо вам був потрібен кінь пана Салима, якщо його навіть з вами немає?

 - Для введення Генералів в оману, про всяк випадок. Зараз кінь з «таємним артефактом» біжить в сторону Лігва Файрі перед нами. Якщо там готується для нас засада, то ми про це дізнаємося раніше.

Це був розумний хід, Арина навіть і не подумала про таке. Хоча, звісно, навіщо двум літаючим створінням кінь? Ця маленьку дрібничку Арина пропустила, поспішаючи зупинити Равіса. Арина запропонувала соколу повернутися, щоб обговорити подальший план дій, але той відмовився, сказавши, що буде чекати Арину в Лігві Файрі. Він запропонував Арині піти  в заборонену секцію і розпитати в Архіпакса про Фузіон, а Равіс з Каулом тим часом шукали б драконів, адже все-таки вони можуть знадобитися. Арина довірилася Равісу і почала збиратися в Архів.

 - А де Міракс, до речі?

 - Він залишився в забороненій секції. – сказав Равіс, - Там довга історія, він відволікав Архіпакса, щоб Каул вкрав ось це.

З цими словами Равіс попросив Каула дістати Світило. Арина не відразу впізнала меч. Воно й не дивно, адже картин, де зображено Альбіна зі своїм мечем, майже не було.

 - А що це за меч? – запитала Арина.

 - Світило, меч...

 - Альбіна?! – захоплено крикнула Ліз – Ви викрали меч Альбіна з забороненої секції?

Равіс відповів стверджувально. Він також розповів все те, що Архіпакс розказав йому про Маску. Арина та Ліз слухали з зацікавленістю. Це не знав ніхто. Дивно, чому Альбін, знаючи природу Маски, вирішив заховати її в забороненій секції, чому він не закінчив її знищення, що йому завадило?

 - Равісе, хтось до вас наближається із заходу! – скрикнула Ліз.

Арина пильно вдивлялася на захід і побачила вогняну куряву. Це означало, що до Равіса та Каула наближався демон. Равіс злетів, щоб побачити подорожнього.

 - Це демон! – крикнув він, - Але не Ігніус, більший!

«Агній? Ні, більших за Ігніуса демонів купа, чому я взагалі про нього подумала?» - мелькнуло в Арининій голові.