Розділ 13 "Вічний архів"

 - То ви вважаєте, що Темній полетів в Архів? – запитав Міракс у Равіса та Каула.
 - Так, за часів Альбіна з’явилася легенда про заборонені секції Вічних Архівів, в котрій зібрано всі найтемніші речі, заклинання та артефакти світів, тому, не виключено, що там знаходиться те, що шукають Генерали. – відказав йому Каул.
 - А що саме вони шукають? – запитав Равіс.
 - Маску якогось Пана. – сказав Міракс, - не уявляю про кого це.
 - Це погано, - відказав сокіл, сідаючи на плече Міракса, - це Пан щось дуже дивне. Арина казала, що Ігніус йому підкорюється.
 - Це рад... – хотів було запитати Міракс, але Равіс його перебив.
 - Ні, це викладач інферської мови в Арининій школі. Дивний тип. Відразу мені не дуже сподобався.
Попереду показалася Верхня Школа, школа, в якій викладала Арина. Всі троє зайшли в неї і попрямували до архіву. Равіс вже вивчив велику частину школи, тому летів перед Міраксом та Каулом, показуючи їм дорогу. На шляху до архіву не було нікого, навіть охоронців. Перед самими дверима архіву до них підійшов директор Гілберт:
 - Добрий день, чи краще сказати, ніч, панове, я так розумію, ви від Арини, вірно?
 - О, пане Гілберт, вітаю, саме так. – сказав Равіс до нього. – Я боюся, що вам потрібно буде на деякий час закрити школу, адже для учів існує велика небезпека.
 - І як може бути зв’язана поломка Матриці зі школою?
 - Яка поломка Матриці? – незрозумів Равіс.
 - Як яка? – здивувався директор, - Арина сама десять хвилин тому сказала, що світи закриті через поломку Матриці і це становить загрозу життю при міжсвітовому переміщенні.
 - А, згадав, але там не тільки це.
 - Так-так, по-секрету скажу, що там трішки серйозніша поломка, ніж здається, - вирішив підіграти Міракс, - але не це складає небезпеку для учнів. Темнію щось треба в забороненій секції.
 - Заборонена секція? Невже ви вірите в цю вигадку? – розсміявся директор.
 - Але ж вони насправді існують, клянуся! – сказав Равіс.
 - Я знаю, але у нашому архіві її нема. Були б зараз тут усі радники, вони б підтвердили, що директор кожної школи, в якій знаходиться вічний архів, бачив хоч раз двері в заборонену секцію, крім мене. Як би не намагалися ми її знайти - все марно. 
Така новина трохи ошелешила Равіса. Звісно, він знав, що заборонені секції це не міф, ба більше – він бував у такій в Акварї, але він і не думав, що у Надсвіті її не знайшли.
 - Як би там не було, але ви повинні закрити школу, хоча б на два дні, поки не вирішаться справи з Темнієм. – попросив директора Равіс.
Зрештою, після певних розмов, директор погодився на закриття школи і пустив трійцю в архів. Зсередини він виглядав гігантським, і це не було дивним, адже на архів накладено закляття компакності. Ледве не безкінечний архів уміщався в кімнату 20 на 10 метрів.
 - І як ми плануємо шукати тут заборонену секцію, я вибачаюсь. – запитав ошелешений розмірами архіву Міракс.
 - Ось так, - сказав Каул і почав щось чаклувати.
Стелажі з книгами почали розсуватися і вже через кілька хвилин місця було достатньо, щоб туди вліз цілий кит. Каул пояснив, що на місці входу в архів завжди є секретне приміщення в підлозі, але для його відкриття потрібен був кристал Надсвіту.
 - І де його дістати? – роздратовано запитав Міракс, - Знову повертатися до Храму і забирати звідти?
 - Будь би я трохи молодше і дурніше, то так і зробив би, - відповів Каул, - але кристал можна отримати так...
Каул почав робити певні жести рукаии і з часом навколо них почав кружляти зелений пил. Через кілька хвилин з нього сформувався кристал Надсвіту. Каул підійшов до лампи, що висіла на стіні і прилаштував замість неї кристал, який почав вбирати в себе світло сусідньої лампи. Промені світла відбилися від кристала і направилися до підлоги. Велика її частина зникла, відкриваючи сховані сходи.
 - Ву-а-ля. – промовив Каул і почав спускатися.
 - І що там таке знаходиться? – запитав Міракс.
 - Артефакти. Ти ж не думав, що вони на цих стелажах?
Трійця спускалася вже півгодини, але сходи не кінчалися, ба більше – навіть підлоги не було видно. Міракс вирішив кинути камінь униз, щоб дізнатися глибину. Пройшло кілька секунд – камінь летів, пройшла хвилина – камінь все ще летів. Міракс зітхнув і вони почали спускатись далі. Через десять хвилин зверху впав камінь.
 - Так тут безкінечні сходи, я знаю це закляття! – викрикнув Міракс.
 - Цить! – засичав Равіс. – Це хтось кинув зверху. Ми не одні. 
Пізно, прислухайтесь. – сказав Каул.
І справді, той, хто був наверху вже знав про те, що під ним хтось є. По голосу було зрозуміло – це Генерали та Темній.
 - Ну, я так розумію, ви теж застрягли тут. – промовив гулон. – Та не бійтесь ви мене, я нічого не зроблю... поки.
 - Ти хотів нас вбити і хочеш знищити світи, чому ми маємо довіряти тобі, а особливо Генералам? – запитав Міракс.
Ми зараз у однаковому становищі. Ні ви, ні ми не можемо вибратися, тому зараз нема сенсу вас вбивати. – промовив один з Генералів.
 - До речі, давайте вже знайомитися, - сказав інший, - ми ж хоч і всемогуні, а не знаємо тебе. Я – Кревіс, наймолодший з Генералів...
 - І найтупіший. – перебив його перший.
 - А це – зануда Кразімус. Саме через його педантичність ми не знищили цих четверовимірних. «Ми недостатньо сильні, знищимо Інфернію, там якраз купа сили, а потім доб’ємо Кунабортіс...». І що тепер?!
 - Він хоч, на відміну від тебе, Кревіс, дмає перед тим, як діяти. Я тобі скільки разів говорив: почекаймо ще, перед пробудженням темряви, а ти почав діяти. І що з того маємо?
 - Я так розумію, ви – Кракріс, вірно? – запитав Каул.
 - Вірно, і що з того?
 - А те, що саме ви видавали себе за правителя Акварії під час війни, ви нацькували нас на Надсвіт. І я вас за це викликаю на битву, коли виберемося звідси.
 - Мене? На битву? Не сміши! – Кракріс розсміявся, - Я тебе прикінчу на раз-два, дракончику.
 - Побачимо. – процідив крізь зуби Каул.
Темній почав спускатися до інших, як раптом перед ним з’явилися двері.
 - Це воно! Двері до забороненої секції, - скрикнув Кревіс, - заход туди!
 - Ну, побачимось пізніше, - сказав Кракріс, після чого Темній зайшов у двері.
 - І що нам робити? – запитав Міракс.
 - Дивись! – сказав сокіл і Міракс побачив, що перед ними почали з’являтися двері.
 - Це не в заборонену секцію. – сказав Каул.
 - Все-одно, потрібно ж якось вибратися звідси. – відказав Равіс.
Міракс зайшов першим у двері, за ним залетів Равіс, а після нього зайшов Каул. Вони опинилися у дивному місці. Навколо все було в тумані. Це і справді була не заборонена секція, але що тоді?
 - Дивіться, це ж мій дім! – сказав Равіс підлітаючи до нього, - Арина!
 - Не підходь до мене! Згинь! – закричала дівчина, з’явившись з-під землі.
 - Арино, це ж я...
 - О, боже, тільки не кажіть, що це те, що я думаю... – простогнав Каул, - Хлопці, я, здається, знаю, куди ми потрапили...