Розділ 12 "Надія"

Міракс йшов до будинку Радника Надсвіту, йому треба було поговорити з її соколом-фамільяром про небезпеку при міжсвітовому переміщенні. Міракс гірко усміхнувся, дивом він сам вцілів. Добре, що вчасно зрозумів небезпеку, як і Каул. «Гм, сподіваюся, що з ним все добре», подумав Міракс. Кілька годин вони разом добивали тих істот, що вилазили з порталу, але потім Каул попросив Міракса привести сюди Равіса – фамільяра Арини. «Цікаво, чи зможе ця Арина мені допомогти, якщо вона ще жива...?» 

В роздумах Міракс підійшов до будинка-дерева. «Схоже, що це і є будинок міс Арини», - подумав Міракс і постукав у двері. Через кілька секунд десь з-під крони вилетів сокіл. Це був Равіс.
- Хлопче, якщо ти до Арини, - промовив він підлітаючи, - то змушений повідомити, що вона зараз зайнята.
Сокіл сів на гілку перед Міраксом.
 - Ні, мені потрібен Равіс, це ж ти? – запитав Міракс.
 - Так, я – сокіл-фамільяр однієї з Радників, - відрекомендувався сокіл і, звісно, не забув додати трохи пихатості, - до речі, найкращий з фамільярів.
Міракс посміхнувся, він відразу перейшов до справи й розповів Равісу про все, що зараз коїться. Сокіл анітрохи не здивувався, ще ввечері він усе це знав від Сенко, але нічого не міг зробити. Хоча він і фамільяр Радника, а тому теж має вплив, але Равіс не міг закрити портал для людей. Натомість, він оповістив всіх про небезпеку і наказав всім по-мінімуму пересуватися містами, особливо Правобережним Монтейном.
Равіс сів на плече Міракса і вони пішли до Храму. Як не як, а Каул сам дового навряд чи протримається. Дорогою назад, Міракс розпитував у сокола про розумову магію, але фамільяр мало що хотів говорити. Так як цей вид магії був заборонений, то сокіл дуже не хотів, щоб хтось його вивчав.
 - Ну, Равісе, будь ласка, хоч скажи, що може блокувати мої спогади. – благав сокола Міракс.
 - Тобі не обов’язково це знати, - відрізав сокіл, - якщо тобі допоможуть, то все одно не будуть розповідати як це все працює.
 - Так я шукаю спосіб сам собі розблокувати спогади! Вчитель мене навчав розумової магії, я знаю майже все, що знає він, але ж ти точно знаєш більше!
 - Ну, знаю, і що з того? Доки не дізнаєшся хто блокує твої спогади – не зможеш нічого зробити. З того, що ти розказав, я можу зробити висновок, що щось трапилося в твоєму минулому світі, що заблокувало спогади. Можливо, вони пошкодились при твоїй подорожі в Міжсвітті, адже, хоч там і нема часу, але чим більше ти там проводиш, тим більше руйнується пам’ять, а ми не знаєм скільки ти був там.
Міракс зітхнув, таке відчуття, наче він ніколи не зможе віднайти свою пам’ять. «Звідки ж я і що зі мною трапилося?» - думав Міракс. Попереду показався Храм, з усіх його щілин враз почало вилітати світло і майже одразу згасло. У пам’яті Міракса щось зблиснуло. Світло. В останній день було багато магічного світла. Невже, я починаю щось згадувати?
 - Швидше! – стурбовао сказав Равіс і злетів.
Міракс зрозумів, що щось сталося. Спочатку він подумав, що то є світло від закляття Каула але Равіс так не вважав. Сокіл злетів над Храмом і крізь центральний отвір побачив страшну картину: Темній йде до Матриці і він робить це явно не для чогось хорошого. Не гаючи ні секунди, Равіс без роздумів кинувся вниз. Хоч яким би Темній не був сильним, але коли сокіл налетів, то він упав. Не розуміючи, що сталося, здивований Темній спочатку направив паличку на Арину, думаючи, що це була вона, але потім він помітив сокола, що кружляв під стелею і готувався нанести удар, на цей раз магічний.

 - Равісе! – скринула Арина, зрозумівши хто прийшов їй на поміч.
В Храм забіг Міракс, він зрозумів, що Темній зараз трішки ошарашений, тому треба негайно нападати. 
 - Анімус! – крикнув Міракс і враз з-під землі вилізло двоє примарних левів.
Леви напали на Темнія, але той увернувся. Він вже прийшов в норму і готувався нанести свій удар, але не тільки він, Равіс теж зібрав сили і почав атаку. Здавалось, що зараз буде щось неймовірне, але Темній встиг першим і всі заклякли.
 - Відмінне заклинання, що тоді працювало, що зараз працює. – проказав Темній басом.
Темній підійшов до Матриці. Він підняв її і почав чаклувати. Ніхто не міг поворухнутися, всі були приречені лише спостерігати. Зараз Матриця спорожніє і Генерали постануть у Храмі. Ніхто вже й не сподівався на те, що Темнія може щось зупинити, але раптом він закричав:
 - Провели! Ти казав що тут точно є наші сили, телепень! – це був голос одного з Генералів, схоже, що в Матриці не було їх сил.
 - Але... я ж... вони... – белькотів Темній своїм голосом.
 - Ти! Ти до цього причетний, я правий?! – Генерал, схоже, звертався до Сенко, який знаходився десь біля нього.
«Ще не все скінчено! Навряд-чи Генерали зараз будуть щось робити, вони слабкі, а отже, у нас є шанс вижити.» - думала Арина. Поки Генерали намагалися вивідати щось у Сенко, Темній розвернувся до виходу з Храму. Коли він уже хотів вийти з Храму, Генерали звернулися до нього:
 - А ти ще що задумав?
 - Панове, хоча я й не зміг повернути вам сили, але не треба забувати про Кунабортіс. Якщо Пан добереться до своєї маски, то нам буде кінець.
 - І що ти пропонуєш?
 - Знайти її і забрати сили. Ви ж уже практикували це, чи не так?
 - Кревіс це пропонував, - сказав один з Генералів, - але та сила небезпечна. Ніхто не може її контролювати. А той Пан хоче вивільнити її і знищити все, а не використати її.
 - Не хвилюйтеся, у мене є план, я розповім на міці. Не при цих. – Темній вказав на застиглих.
Ще кілька хвилин Генерали перемовлялися між собою, а потім погодилися на пропозицію Темнія. Гулон відлетів, але закляття ні з кого не спало. Усі почали хвилюватися, а що як це назавжди? Та мійже через годину всі знову могли рухатися. Якщо той, хто наклав закляття не знаходиться поруч, то навіть найсильніше закляття не витримає довго.
 - А що сталося з вашим другом? – запитав Міракс у Арини з Каулом, коли всі прийшли до тями.
 - О, Боже, Сенко! – згадала Арина.
Тільки тепер вона зрозуміла всю небезпеку ситуації, в яку потрапив Сенко. Він знаходиться невідомо де з Генералами, котрі можуть його легко прикінчити! Так, треба заспокоїтися, що це може бути за місце? Фузіон, Фузіон... Що це взагалі таке?! Всі побачили хвилювання Арини, вони теж переймалися за Сенко, але й подумати не могли як йому допомогти.
 - Арино, - почав Каул, - я вважаю, що нам треба розділитись.
 - Я піду до Архіву й шукатиму інформацію про Фузіон. – перебила Каула Арина.
 - Я розумію, що тобі хочеться якось допомогти Сенко, але зараз потрібно навести порядок в Надсвіті, приставити когось до Храму, заспокоїти усіх. Міракс, нехай, шукатиме інформацію в Архіві, а я та Равіс займемося пошуком Темнія.
 - Арина з цим не була згодна. Вона розуміла, що треба робити так, як сказав Каул, але їй не давав спокою Сенко. Трохи посперечавшись, Арина сказала, що згодна з пропозицією Каула, але з однією умовою – коли вона закінчить, то приєднається до Міракса. Всі з цим погодилися і почали розходитися. Арина трішки затримала Міракса, щоб дізнатися більше про нього, адже саме вона сьогодні на Раді сама згодилася допомогти. Міракс розповів все, що наразі йому було відомо про свою втрату пам’яті. Арина була вражена, наскільки він багато знав про розумову магію. Морган і справді навчив свого учня всьому, чого знав.
Арина попрощалася з Міраксом і поспішила до будівлі Ради. Там вона бувала не частіше, ніж у школі, хоча і була Радником. Будівля представляла собою щось середнє між замком та звичайним будинком. Вона була виконана з білого мрамору та зелених ліній оброблених смарагдів. Здалеку будівля Ради виглядала епічно. Перед входом стояло два великих прапори – прапор Надсвіту та Об’єднаних Світів. Всередині було безліч кімнат, 150 з 200 належало працівникам. Саме в цій будівлі проходили наради з розвитку Надсвіту, представляли нові проекти. Загалом, вся політична та бюрократична машина Надсвіту знаходилася в цій будівлі.
Арина зайшла до Ради, просторі коридори, наразі повністю порожні, зустріли її незвичною тишою. Будівля наче вимерла, ніде не було ні душі. Дівчина піднялася на останній поверх на магічній платформі і покрокувала до свого кабінету, там їй потрібно було звернутися через спеціальний пристрій до всіх жителів Надсвіту. Пристрій був ще в розробці, але тестування показувало великі успіхи, так уже минулого тижня Арина вперше звернулася до населення через нього.
Пристрій тоді вивів голограми дещо кривувато. Зображення Арини було неякісне, а голос викривлений. Воно й не дивно, адже це лише перший прототип, який працював майже без магії. Потрібно сподіватися, що за цей тиждень уже виправили помилки пристрою, адже потрібно щоб всі почули звернення.
Арина підійшла до кабінету і, відкривши двері, зойкнула – там був повний безлад. Схоже, що хтось заліз сюди, поки нікого не було, і перерив в кабінеті все догори дригом. Але що він шукав? Арина передивилася усе, але нічого не зникло. Можливо, злодій не знайшов те, за чим прийшов, чи його застукали? У всякому випадку, зараз потрібно звернутися до людей. Арина дістала прототип пристрою з шухлядки свого столу, замок на ній було зламано, це насторожило дівчину.
Арина кілька хвилин ще промучалася з пристроєм, з того час, як вона останній раз користувалася ним, багато змінилося. Як мінімум, для активації пристрою потребувалася додаткова магія. Зрештою, Арина почала своє звернення:
 - Шановне панство, вимушена повідомити вам, що склалася надзвичайна ситуація і наразі переміщення між світами заборонено. Відсьогодні вводиться надзвичайний стан, відомий вам, як «Ізоляційне життя», він передбачає розвиток світу незалежно від інших, закриття порталів та обмеження торгівлі з іншими світами. Причиною введення цього стану стала загроза життю при міжсвітовому переміщенні. Хтось пошкодив Матрицю і тепер користуватися нею неможливо.
Арина збрехала, сказавши про збій Матриці, вона не хотіла поширювати паніку через Кунабортіс. Звісно, через деякий час все-одно усі дізнаються про справжнє джерело небезпеки, але доти хай думають, що хтось просто пошкодив Матрицю. Арина виступала ще приблизно п’ять хвилин, за цей час вона розповіла інформацію про надзвичайний стан. 
Завершивши зі зверненням, вона вишла з кабінету. Відчуття страху перед невідомістю не покидало її. А що буде, якщо Генерали знайдуть свої сили? І що це за маска..? Арина прямо зараз готова була йти до Архіву, але розуміла, що потрібно займатися нормалізацією звичного життя. Економіка світу зараз похитнеться, адже основна справа Надсвіту – торгівля з іншими світами. А що буде тепер? Цим питанням Арині потрібно було зайнятися зараз.