Розділ 11 "Початок кінця"

Арина нервувала, вона ходила вздовж кімнати і розмовляла з Сенко про Кунабортіс. Не кожен день почуєш про те, що при будь-якому міжсвітовому переході ти, скоріш за все, помреш. Раптом Арина зупинилася і запитала у Сенко:

 - О, Боже, ти не попереджав нікого про істот з Кунабортіса?!

 - Ні, а чому ти... – Сенко зупинився, а потім, зрозумівши до чого холить Арина закричав, - Я ідіот! Скільки ж створінь не вижили при переміщені, як я міг про це забути!

 - А сьогодні ж ще субота! – майже одночасно сказали обоє.

Раптом Арина побачила краєм ока щось у вікні, вона підійшла до нього і відразу ж  її охопив жах. За вікном стояв Темній, він посміхався, а очі були чорні.

 - Ти! Потрібно було тебе знищити ще тоді, малою. – заговорив Темній, - Ми повернемось, обов’зково повернемось, це буде грандіозно, так, грандіозно.

Голос Темнія раптом змінився і він заговорив басом:

 - Ти не знаєш, як це боляче відчувати, як з кожним днем ти слабієш. Фузіон – страшне місце, але ми звідти виберемось.

Його голос знов змінився, на цей раз на тенор:

 - Виберемось і покажемо, що ми аж ніяк не Павші, ми – Вищі, а ви – самозванці. Ви присвоїли собі цей титул, але всі світи станут нашими. Допоможи нам, знищ Матрицю та Кунабортіс, ми виберемось і всі світи поринуть у пітьму.

Голос Темнія став звичайним:

 - Я – посланець Генералів і ми виконаємо завіт Первинного Хаосу - частини найвеличнішого зі Світальців.

Після цих слів Темній розвернувся і полетів. Через кілька метрів він розігнався і перемістився в інший світ. Арина та Сенко перебували в повному шоці. Нарешті, Арина змогла заговорити:

 - Щ-що це було?

«Ох, якби я сам знав.», - подумав Сенко.

 - Я не розумію, - продовжила Арина, - якщо це справді Генерали і вони можуть розмовляти через Темнія, то чи значить це, що вони можуть якось бути причетні до того, що істоти з Кунабортіса пробудилися?

 - Навряд чи, вони ж самі казали, що хочуть знищити Кунабортіс... – Сенко зупинився, думаючи про щось, - Мене більш хвилює, яким боком до цього причетні Світальці.

 - Я не знаю, я думала, що вони взагалі зараз майже не існують.

 - Отож, що «майже»...

В хижці повисла тиша, Сенко думав про своє, а Арина не могла відійти від того, що сталося. Нарешті, Сенко, закінчивши обдумувати, сказав:

 - Арино, я повинен тобі дещо розповісти.

 - Що ти ще мені не договорював? – в Арининому голосі прозвучала нотка роздратування.

 - Багато чого. – Сенко видихнув і почав, - Ну, почнем з того, що я мандрую у часі... Кожен раз після того, як відкриваються міжпросторові дірки в Кунабортіс, до мене приходить Світалець і повертає у часі.

 - Що відкривається в Кунабортіс?! – перебила Арина Сенко, - Ти хочеш сказати, що ті істоти виберуться зі свого світу?

 - Так, але це ще не найжахливіше, - продовжив Сенко, - після цього завжди йде повне знищення всіх світів, але я цього не застаю. – Сенко зробив паузу, - Крім цього, гулони теж наче подоржують зі мною, адже їхні дії стають все більш непередбачуваними. А зараз Темній взагалі зміг зв’язатися... Ну точно! Так, це все пояснює!

 - Що? – не зрозуміла Арина.

 - Я думав, що Пан стоїть за переміщенням Темнія, але, схоже, це справа рук Генералів. Ну так, навряд чи той, хто співпрацює з демоном, буде мати за праву руку гулона.

Так, картина почала складатися, Темній від самого початку був зв’язаний з Генералами, а вони хочуть виконати волю якогось Світальця, тому Сенко й переміщає назад у часі інший Світалець. Лишається дізнатися, яка мета в Генералів... і Пана.

«Я ж так і не дізнався які мотиви в Пана, що він хоче від Кунабортіса?»

Сенко замовк, поринувши в думки, через деякий час з небуття його витяг голос Арини. Вона запитувала про Равіса: так як Равіс фамільяр, то чи може він переміщатися між світами? Відповідь була очевидна – ні. Хоча фамільяри і можуть подорожувати світами без Матриці, але шлях у них звичайний, через четвертий вимір, тому соколу доведеться лишатися в Надсвіті.

Лише зараз Арина усвідомила, що вони з Сенко застрягли в Марелії.

 - Ну чому ми застрягли саме в цьому світі? – простогнала вона, - Як ти думаєш, чи можливо переміститися в інші світи і при цьому вижити?

 - Навряд чи, - із сумом в голосі відповів Сенко, - хоча...

Сенко запнувся, він вигадав один варіант, як потрапити в інші світи неушкодженим, але чи буде він працювати?

 - Арино, я сподіваюся, у тебе паличка з собою?

 - Звісно, - трохи здивовано відповіла Арина, вона не чекала, що Сенко так швидко щось вигадає, - ось, тримай.

Арина простягнула свою паличку Сенко. Це була класична магічна паличка Надсвіту, зроблена з чорного ясену, вона мала серцевину з сапфірового та лазурного кристалу, котрі забезпечували найбільш сильні магічні властивості. Накінечник був, як і у всіх Радників, адамантієвий, цей метал давав змогу чаклувати найсильніші заклинання з мінімальними втратами магії. Сама паличка дісталася Арині від батька. Він сам був магом і вчив доньку магії з раннього дитинства, навіть зробив для неї нову паличку, щоб та на ній навчалася, але Арина могла чаклувати лише на батьковій. Для того, щоб Арина відчувала зв’язок зі своєю паличкою, її батько завжди старався не чаклувати зі своєї палички в присутності доньки, але вона все одно могла працювати лише з батьковою паличкою.

Один раз Арина настільки зміцнила свій зв’ячок з ясеневою паличкою батька, що тому довелося винести її з дому, адже Арина відчувала її силу. Це рішення і погубило Аринину сім’ю. Якщо б тоді, дев’ять років назад, Аринин батько залишив свою паличку в домі, то він би зараз був би живий.

 - Пам’ятаєш те місце в Монтейні, куди я тебе водив? – запитав Сенко, витянувши Арину зі спогадів.

 - Так, там ще двері вели... – Арина зупинилася, зрозумівши наміри Сенко, - ... в Метерулію...

 - Саме так, і це закляття базується не на переміщенні в четвертому вимірі, а на кривизні простору. Довго пояснювати, але це щось накшталт кротової діри: заходиш в одному вимірі – виходиш в іншому.