Розділ 10 "Нове зло"

 - Ти з’їхав з глузду, він же сказав, щоб ти її прибрав, так ні! Треба було випендритися! – Ігніус кричав на Темнія.

 - Ти, напевно, забув, хто з нас головний? – відказав Темній. Хоча він намагався зберегти у своєму голосі той самий надмірний тон, але було видно, що Темній хвилюється про свою помилку, - І до того ж, я зробив це навмисно. Залишається тільки надіятися, що цей її дружок-аерок спіймається на гачок.

 - Ой не подобається мені твоя «багатоходовочка». - сказав Ігніус, а через деякий час продовжив, - Я сподіваюся, ти розумієш що буде, якщо ти не провалишся?

Темній відмахнувся, показуючи, що він вивернеться. Ігніусу це не подобалося, завжди цей гулон все псує! Коли потрібно було приставити шпигунів до Брайлі, Темній навіть не сказав своїм йолопам бути обережними. А тепер що? Правильно, Брайлі побачила їх і тепер підозрює Темнія в лихому. А тепер цей бовдур вирішив остаточно закопати себе, а разом і Ігніуса, пригрозивши Брайлі. Залишається сподіватися, що у Темнія і справді є грандіозний план, як знищити її і Кальтовські.

«Кальтовські. Сенко Кальтовські. Звідки ж ти взявся?! Зіпсував нам всі плани, а тепер ще й допомагає цій Брайлі!», - думав Ігніус, - «Ось чому він вирішив, що саме Брайлі знищить його? Можливо, він і не такий всемогутній і це переслідування призведе до того, що Брайлі знищить його?» Ігніуса раптом прошив різкий біль і він почув знайомий моторошний голос в голові:

 - Не всемогутній?! – голос громом лунав в голові демона, а його серце почало стискатися, - Нагадати хто з нас може керувати Міжсвіттям?!

 - Пане, - ледь видавив з себе Ігніус, - я... я не те мав на увазі, я лише... я просто подумав, що Брайлі не може знищити вас, але цим переслідуванням та особливо через некомпетентність мого напарника вона зможе знищити вас.

 - Ти розумієш, що я можу одним помахом знищити тебе, але не стану. Серед демонів ти єдиний такий, тому знищ свого напарника. Він мені не подобається, гулони огидні створіння, якщо вони дізнаються, що саме я перешкодив отриманню контролю над Кунабортісом, то всім буде непереливки. Я зараз слабкий, ціла епоха минула з того часу, як у мене забрали сили, мені потрібно відновитися. Забери сили Темнія і віддай їх мені.

 - П-пане, а можна запитати, чому ви не можете самі знищити Темнія?

 - Я?! Знищити гулона! – голос голосно розсміявся, а потім сказав, - Гулони, на відміну від інших, набагато сильніші. Вони - проміжна ланка між істотами семи світів та істотами Кунабортіса, я не можу їх просто так знищити.

Ігніус погодився на пропозицію Пана, котру той наказав виконати негайно, і пішов до Темнія. Гулон повинен був знаходитися в іншому кінці Візрадії. Ця фортеця знаходилася в Забутих Землях, з часів ВСС Забуті Землі не були ніким заселені, а після кінця Першої Епохи жодна істота не була тут. Фортеця собою представляла масивну кам’яну споруду, на перший погляд, це були звичайні камені, але вони були просочені магією. Цю породу навчилися створювати ще задовго до відкриття Марелії, подібно наповненню предметів, котре користувалося популярністю у магів Першої Епохи, наповнення магією являло собою поєднання сили Арканової Есенції та якогось предмета. Завдяки колосальній силі, котра вивільнялася шляхом спеціального ритуала, матеріальна оболонка Арканової Есенції знищувалася і сама есенція шукала нову оболонку. По магічним каналам її вели до предмету наповнення і Арканова Есенція наділяла той предмет своєю силою. Таким чином було створено безліч відкриттів, завдяки яким зараз існують такі речі, як: магічні палички десятого покоління, Арканітові прилади та багато чого іншого. Також, магічне наповнення дало зрозуміти природу Марелії.

На жаль, нічого не вічне, тому Аркановий камінь за стільки років розгубив свою магічну силу. Її залишки були забрані Паном рівно рік тому. Рік тому... Вже цілий рік це створіння збирає собі силу. Важко уявити, що буде, коли вона поверне собі колишню могутність.

Ігніс підійшов до двері, за якою повинен був знаходитися Темній. Трішки завагавшись, він дістав не меч, котрий дав йому Пан, а свою магічну паличку. Все-таки, гуманніше буде відправити цього гулона в небуття, ніж вбити. Ігніус прочинив двері і зайшов в кімнату Темнія, той сидів на підлозі й медитував, але тільки-но Ігніус підняв паличку, як очі Темнія розкрилися, а рот розплився в усмішці маніяка.

 - Ти і справді думав, що ми не знаємо про план Пана? – раптом проказав Темній. – Ви оба ідіоти.

Після цих слів кімната навколо Ігніуса почала розпливатися, поглинаючись темрявою. Навколо демона закружляли чотири обличчя Темнія. Кожне було різне, але так само викривлене посмішкою та чорними очима.

 - Ти думав ми спимо...

 - У недрах Фузіона...

 - Та прийшли сюди, щоб помсту принести... - обличчя кружляли все швидше і швидше, говорячи віршами.

 - Той Пан паде, і знову...

 - Зійдуть на трон гулони...

 - Лиш нам дана можливість...

 - Вершить над нимим суд...

 - Коли ж ви зрозумієте що ми всі тут і зараз...

 - То буде дуже пізно...

 - Ми повстаємо знов!

Ігніус провалився, над ним досі літали обличчя, повторюючи свій вірш, але демон не чув нічого. Пан зрозумів, що Ігніус провалив завдання, важливо було не допустити, щоб його сила потрапила до них.Якщо хоч крапелька той сили, що зараз є у Пана потрапить до них, то всі його плани згинуть разом з ним. Це буде кінець для Пана, це буде кінець для Кунабортіса, це буде кінець для всіх світів. Але не такий, як того хотів Пан, ні – набагато гірший.