Розділ 6 "Рада Вищих"

Арина прокинулася і була готова йти далі, але зрозуміла, що знаходиться в кімнаті дома Сенко. Скочивши з ліжка вона побігла шукати самого власника дому, адже дуже боялася за нього після вчорашньої події. Вона знайшла Аерока якраз на кухні, де той готував їм сніданок.

 - О, Арино, добрй ранок. – привітався Сенко, - Не чекав, що ти так рано прокинешся.

 - Та то просто я раніше встала і хотіла зготувати щось поїсти нам обом. – збрехала Арина. Вона вирішила не розповідати Сенко про нічний кошмар, адже не хотіла його лякати, - Але я бачу, що це вже робиш ти.

Сенко кивнув їй у відповідь і продовжив готувати. Арина сказала, що трішки прогуляється і зайде до себе додому до Равіса. Сенко спочатку не хотів її відпускати одну, але Арина все-таки вмовила його.

Арина підійшла до дверей і відкрила їх, але замість маленького дворику вона побачила Метерулію. Запитавши у Сенко, вона дізналася, що для того, щоб вийти у Надсвіт, потрібно вставити в спеціальний отвір у дверній ручці кристал Надсвіту. Сенко подав їй цей кристал, який лежав на кухонній полиці і Арина вставила його у ручку. Арина вийшла на вулицю.

Шлах до свого дому видався Арині не дуже легким, їй часто доводилося бродити колами в цьому районі. Вона ніколи тут не була і навіть не було в кого запитати дорогу, адже людей на вулиці не було. Сяк-так вийшовши до свого дому, Арина почула лопотіння крил над головою. Це був Равіс. Він вилетів з вікна, тільки-но помітивши Арину, щоб розпитати, що їй говорив Сенко.

 - О, привіт, Равісе, - привіталася Арина, - ти мене вже зустрічаєш?

 - Так, хотів дізнатися, про що ви там говорили. – Равіс знизився і сів на плече до Арини.

 - Довга історія, але, якщо коротко, то на нас з Сенко хтось полює. І він знає як накладувати Чуму Тенебрісу.

 - Що?! - здивувався Равіс і ледь не гепнувся на землю, - В такому разі єдине, що я можу вам запропонувати, це літати поруч і, якщо потрібно буде, застосувати свою силу.

 - Дякую, звісно, Равісе, але я не хочу наражати тебе на небезпеку. – відповіла Арина і запитала, - До речі, з Ради ніхто не приходив?

 - Ні, нікого не було. Але я, коли вчора підлітав до будинку, краєм ока бачим, що тут ошивавася Темній. Він ходив навколо дому, наче кого чекав.

 - Гм, це дивно.

Арина вирішила, що Равісу теж не буде поки що розповідати про свій кошмар. Арина хотіла піти назад до Сенко, але Равіс нагадав про щотижневе зібрання Ради. Тому дівчина відправила сокола до Аерока, а сама пішла до Храму.

Кожної суботи в Серці Марелії збиралася Рада Вищих для обговорення економічних питань та питань з розвитку світів. Кожен світ має свого представника з якоїсь розумної раси. Вони обираються шляхом голосування на виборах і займаються організацією свого світу.

Поки Арина йшла, вона згадувала, чого досягнув її світ за минулий тиждень. На перший погляд, здавалося, що у Радника Надсвіту повинен кожен день бути забитий лише справами, але, насправді ж, Арина все організувала так, що їй потрібно було лише підписувати документи і кожен день перевіряти роботу міст, а іншими справами, такими, як перевірка звітів, або перевірка мерів міст, займався Равіс. Він був правою рукою Арини. Власне, він сам визвався робити це і Арина не стала йому заперечувати.

Так в чому ж все-таки просунувся Надсвіт? Найбільше, як і завжди, розвивалася торгівля з іншими світами. Найбільшим торгівельним містом було центральне – Правобережний Монтейн. Через нього до інших світів потрапляли різні матеріали, такі як дорогоцінні камені або метали, що добувалися в Драконячих Горах, морепродукти та інстументи. Надсвіт виготовляв майже четвертину продуктів для всіх світів. Його родючих земель вистачало для прогодування не лише для самих жителів, а й ще одного світу, а поклади різних руд в Драконячих горах навіть і не думали закінчуватися.

Видобуванням руд займалося невеличке шахтерське містечко, під назвою Лігво Файрі. Воно було побудоване в долині, де раніше знаходилися драконячі лігва, від одного з яких і отримало свою назву. Найбільше пшениці, фруктів та овочей росло в другому по величині місті – Лівобережному Монтейні. Воно знаходилося на лівому березі Лоранії, майже біля її дельти. Також багато фруктів та ягід росло в Піксилії. Там жили переважно феї, але було й багато людей.

Арина сформувала в голові приблизний план розповіді, коли підійшла до Храма. Вона майже ніколи не робила записи розповіді на папері, а імпровізувала. Цього Арина навчилася ще в перший рік роботи в школі.

Зайшовши в Храм, Арина підійшла до Матриці і повернула кільце кристалом Марелії до очей статуї. Портал відкрився і дівчина зайшла туди. Вийшовши у Марелії Арина захиталася. Від міжсвітових переходів її трішки  нудило. Арина стиха вилаялася і, трішки почекавши поки нудота пройде, пішла до винтових сходів, котрі знаходилися за статуєю Альбіна. Вони вели до спеціального приміщення, в якому не було нічого, крім семи невеличких отворів у стінці напротив сходів. Щоб пройти у Ядро Марелії, Раднику потрібно було вставити у потрібний отвір свою магічну паличку.

Якщо це робив не радник, то ту людину телепортувало у магічну клітку, з якої неможливо було вибратися. Про спробу проникнення сповіщували охоронця Родамага, він вже розбирався з цією людиною. Наслідки для тої людини були дуже погані, навіть якщо вона не мала злих намірів. Такий захист був потрібний для того, щоб ніхто, крім радників, не зміг потрапити в Ядро Марелії, аби заподіяти шкоди. Ядром Світу називалося місце, де знаходився магічний артефакт – Серце Світу, підтримуючий життя світу. Якщо хтось би знищив Серце Світу, то той світ би помер, перетворився на непридатну для життя пустку. Але якщо хтось би знищив Серце Марелії, то вимерли б усі світи.

Арина вставила паличку до відповідного отвору і телепортувалася до Ядра. Інші радники вже зібралися і сиділи за звичайним столом. Помітивши Арину, Радник Акварії – водяний дракон Каул привітався з нею: