Розділ 1 "Лист з минулого"

Для когось ранок починається відмінно, але сьогодні для, як мінімум, двох істот він був зіпсований. Крики долинали зі школи, а саме з вікон кабінету директора:

 - Ви мене дістали! Як я маю викладати Демонологію, коли на кожен мій урок приходить він?! – Руда жінка тицьнула пальцем на Демона з величезними, закрученими в спіраль рогами і знову здійняла крик, - Ви розумієте, що кожен раз він мене підправляє, таке відчуття, що це не я викладач!

 - Заспокойтеся, Брайлі, - протяжно промовив Демон, - я лише хочу щоб наступне покоління не було впевнене, що «Гулони знищили Фортецю Рахвірта за, приблизно, 7 днів», або, що «Визначити стать Демона можна за формою ріг», то...

 - Взагалі то, це загальновідомі факти, - перебил Демона руда жінка, -  котрі були підтвержені експертами з вашого улюбленого інституту «Корнфілу». Тому, якщо ви їх заперечуєте, то підіть і спитайте у них.

 - Все! Мені це набридло, - скрикнув директор, що сидів за столом посеред кімнати, - Якщо ви не можете це терпіти, міс Брайлі, то, прошу, двері звідси завжди відчинені! - Диретор показав рукою на вхідні двері.

Жінка встала і, гордовито піднявши голову, покрокувала до дверей. Раптом Демон піднявся і сказав:

 - Ну добре, якщо Вам так не подобається моя присутність, то, можливо, я попрошу директора замінити мене на, скажімо, якогось Гулона, або Каула.

 - Було б добре, - жінка зупинилась і повернулась обличчям до співрозмовників, - але я буду згодна викладати тут далі лише коли мене нарешті не будуть допікати вічним спостереженням. Я не розумію, навіщо це потрібно? Я, все-таки, член Ради Вищих, навіщо ви влаштували за мною шпигування?

 - Чому ви думаєте, що це ми? Я Вам вже мільйон разів казав, що нікого я не посилав. – Роздратовано сказав директор, - Якщо за Вами слідкують, то це не наша робота. З таким характером у Вас, напевне, бузліч ворогів... – Стиха додав він.

Міс Брайлі вдала вигляд, що не почула це і недбало кинула:

 - Все, я пішла. До побачення.

Арина Брайлі була рудоволосою жінкою, характер якої повністю відповідав кольору волосся. Вона була запальною і веселою, попри те, що пережила безліч втрат. Зараз у її житті була якась чорна смуга: то в Раді Вищих претензії пред’являють, то єдина рідна людина захворіє. А тепер ледь з роботи не викинули.

З одного боку, Арина не була прив’язана ні до уроків, ні до школи, але сам процес викладання був для неї свого роду відпочинком. Тут вона могла відпочити від щоденних клопіт радника і просто викладати кільком десяткам учнів, що зацікавлені цим предметом.

Як тільки Арина підійшла до виходу, до неї підлетів сокіл із сувоєм в лапі. Арина здивовано подивилая на свого фамільяра і промовила:

 - Равісе, ти що, в Совину Пошту влаштувався, що носиш такі листи?

 - Та ні, ось, тобі просили передати, - сокіл простягнув свою кігтясту лапу з сувоєм, - турбують з Метерулії.

 - Цікаво, - сказала Арина, розгортаючи лист, - мені ще ніколи не передавали повідомлення через тварин, зазвичай це роблять через магію.

Арина розгорнула лист і почала читати про себе, а сокіл-фамільяр заглядав, сидячи на плечі.

Добрий день, міс Арино, у мене до вас термінова справа. Все поясню при зустрічі. Приходьте сьогодні о 18:00 до Храму Метерулії.

Сенко Кальтовські

 - Ти його знаєш? – Запитав Равіс.

 - Ні, але ім’я якесь знайоме. Потрібно на всякий випадок зробити захисне зілля, адже в останній час коїться багато дивних речей.

 - Ага, особливо зникнення людей, цього не відбувалося ще з часів Інциденту Померлого Світу.

 - Друга Епоха? Гм, можливо в історії є щось, що ми не знаємо? Навіть записи про Інцидент всі були знищені. Хтось явно не хоче, щоб ці частини історії дізналися.

Равіс сів на плече Арини і вони попрямували додому. Біля Храму Надсвіту Арина помітила ті самі обличчя, що слідкували за нею, але це були не люди, а Гулони! Дівчина ледь не скрикнула, Гулони! Хоча і кажуть, що вони вже не такі, як раніше, та це не так, вони точно щось хочуть. Не дарма ж слідкували за Ариною, а вона один із членів Ради Вищих, точно хочуть зробити Другу Війну Семи Світів. Арина швидко пробігла Храм і вирішила завтра розпитати інших радників, можливо і за ними слідкували.

Равіс мовчав всю дорогу, наче розуміючи, про що Арина думає. Прийшовши додому, Арина одразу ж почала ритися в своїх книгах.

 - А що ти... – хотів було запитати Равіс, але його перебив викрик Арини.

 - Є, Знайшла! Ця книга – повна історія всіх семи світів. Я згадала, що коли була малою, то читала її, наче якусь пригодницьку історію. І саме тут я чула про цого Сенко. Ось!

Равіс злетів і сів на плече.

 - Гм, а тобі не здається, що це не той. Чи ти вважаєш, що тобі написав Аерок, котрому 1000 років?

 - Ого... – вражено промовила Арина, - мені здавалося, що він не такий старий... Можливо просто співпало.

Арина закрила книгу і огляділася. Навколо панував хаос: книги, що були на полицях, лежали купами на підлозі, папірці з нотатками валялися там же.

 - Арино, в тебе випало з книги. - Равіс злетів і підібрав зжовтілий від часу папірець.

 - Дякую. Дивно, я цього не бачила ніколи.

 - А що там написано? – Запитав сокіл, що вже відлетів від Арини до свого сідальця під стелею.

 - Це записка з іншої книги. Про отримання безсмертя магічним шляхом.

 - Як же співпало, що саме зараз це потрапило нам на очі. – Сказав Равіс, вмощуючись в гніздо.

 - Ага... – пробурмотіла Арина, - Але давай на цьому не зациклюватися зараз, я вже цей бедлам не можу зібратися розгрібати вже тиждень. Можливо ти мені допоможеш? – Арина благально подивилася на Равіса.

 - Ні, і не проси, - відрізав сокіл, - використовування сил фамільяра для побутових справ заборонено.

 - Ну і де ж таке написано? – запитала Арина.

 - В Кодексі.