Про котика Біма, який ображав маленьких мишок

Одного разу біленький котик Бім вийшов погуляти надвір. Ну, не те що погуляти…  Бім хотів зловити мишку. Ні, він мишок не їв. Просто йому дуже хотілося погратися з мишкою. Схопити її кігтиками, потім однією лапою за хвостика тримати, а іншою штовхати. Мовляв, іди мишко, я тебе відпускаю. Мишка побіжить, а Бім сміється з неї:

-Ну що ж ти, дурненька мишко, чому не біжиш?

Мишка плаче, просить Біма:

-Відпусти  мій хвостик

А Бім тільки сміється. Отакі ігри були у котика.

Тож він хотів і цього вечора так «погуляти»

 Було вже пізно, сонце майже зайшло за горизонт. Біля будинку  ліхтар чомусь не горів. Але Біму цього й не треба було. Він тихо ступаючи, як це вміють робити котики, став підкрадатися до мишачої нірки, яка знаходилась під багатоповерховим будинком. Глядь, а із нірки мишеня виходить.

-О, це саме те що мені треба - подумав Бім.

І кинувся на мишеня. На щастя, мишенятко недалеко відбігло від входу і вчасно побачило котика. Воно миттєво розвернулося і заскочило до нірки.  Котик теж стрибнув до нірки і раптом… опинився всередині мишачого будинка. На нього дивилися багато пар мишачих оченят, схожих на чорні ґудзики.

-Як  я потрапив  до нори? – сам себе запитав Бім.

-Адже я великий і не міг залізти крізь маленький отвір.

Тут він побачив, що до нього йде миша на цілу голову більша за нього. Бім запанікував.

-Ти хто? – запитав він мишу. –Що це за місце? Куди я попав?

-Я-Мишача Королева. – відповіла миша. -Крім цього, я – чарівниця. Я зменшила тебе. Тепер ти – менший за мишеня. І я можу перетворити тебе на кого завгодно. Наприклад, на хробака, або комаху. Але я придумала щось краще. Я перетворю тебе на такого ж як і ми. На мишеня. Нехай тепер і за тобою полюють твої родичі коти.

Мишача Королева щось прошепотіла, зробила якісь рухи передніми лапами і сказала:

-Ну от і все. Тепер ти схожий на мишеня. Якщо доживеш до ранку, то чари зникнуть, і ти знову перетворишся на кота. Але тобі буде важко дожити. Бо тебе роздеруть мої мишки. Тож втікай.

Бім поглянув на мишей, які стояли навпроти входу в нірку і здригнувся від жаху. На нього дивилися злющі створіння з вишкіреними зубами. Котик вискочив з нори, а миші величезним натовпом побігли за ним. Бім, не озираючись, щодуху біг до свого будинку, він чув дихання мишей в себе за спиною. І раптом перед собою він побачив гігантського кота, який підкрадався до нашого Біма.

-Все, мабуть мені кінець. Адже цей кіт не знає, що ми родичі. Він думає, що я – миша.

Котик Бім зупинився і озирнувся. Натовп мишей теж зупинився і, злякавшись кота, розвернувся і побіг до своєї нори.

Бім мав би радіти, що миші відстали від нього. Але він подумав:

-Яка різниця, хто мене з’їсть. Миші чи мій родич – кіт.

Бім закрив очі від страху, очікуючи на неминучу смерть.

-Ти що за створіння? Чому ти пахнеш, як кіт, а вигляд у тебе, як у миші?-

Звернувся до нього величезний кіт.

Бім розкрив очі і тихо мовив:

-Насправді я - котик. Мене зачарувала Мишача Королева!

І наш герой розповів дворовому коту Сірячку про своє нещастя.

-Оце так пригода! – скрикнув Сірячок, вислухавши Біма.

-Добре, що ти зустрів мене. В мене дуже хороший нюх. Якби  тобі зустрівся кіт Черниш, то він би точно прийняв би тебе за мишку. В нього ніс нічого не відчуває.

Побачивши, що йому нічого не  загрожує, Бім страшенно зрадів і почав просити Сірячка допомогти  йому добратися до дому. Сірячок дозволив Біму сісти на спину і швидко доніс малого бешкетуна  до будинку. Але двері будинку були замкнені. Прийшлося Сірячку стрибати на вікно і через кватирку Бім вже заліз в кімнату. В кімнаті котик  знайшов собі куточок, де його  ніхто не побачить. Бім боявся, що мешканці будинку приймуть його за мишку і вигонять на подвір’я. Після цього Бім заснув. Наступного ранку він насамперед почав оглядати свої лапки і хвостик, і з радістю впевнився, що чари пропали, і він знову став котиком Бімом.