Мої лапи були страшенно мокрі і я здогадувався, що за це мене сваритимуть, але була сильна злива і мені дуже кортіло потрапити в середину.
Це був просторий і вишуканий ювелірний магазин, спочатку подумав я, але як з’ясувалось, це був модний магазин подарунків, в якому було все: від ювелірних прикрас і до керамічних статуеток. На вході лежав маленький коврик і я одразу уподобав його як місце відпочинку. На ньому було написано щось англійською, як я припускав, і починалось з літери “W”, напевно “Whiskas”. Я тихенько прослизнув всередину і тут було напрочуд тепло, пахло молоком і корицею, місце здалось мені приємним.
Підлога в магазині була молочно - білою і мої лапи лишали бруднувато-сірі сліди.Мені навіть стало трохи соромно, але ж на вулиці я теж лишатись не міг, а крім того тут так пахло!
Я побачив іграшкового кота, він стояв непорушно і дивився якось суворо, ніби з претензією до мене. Він скоріш за все був з глини і я захотів роздивитись його уважніше. Мій хвостик інколи не слухався мене, тож я і не помітив, як ним задів свого глиняного друга і він гучно впав на підлогу, уламки його витонченої фігурки лежали прямо переді мною. Фух, добре, що я вцілів.
Мене точно тепер звідси виженуть. Ой, лишенько.