Історія 10. Загублене лоша

У лісі настала осінь. Тільки що закінчилась гроза і Бабай вирішив відкрити вікно, визирнув з нього назовні і йому захотілось піти прогулятись. На вулиці було прохолодно, але ще тепло. Прихопивши з собою кошика для грибів, він вирушив до скель, у підніжжя яких ріс старий сосновий ліс. Дерева там були дуже високі, росли там ще з часів його дитинства.

Земля з опалим листям була волога від дощу і дуже гарно пахла, Бабай аж замріявся, така була свіжа і напрочуд тиха погода.

Аж ось, йому здалось, що хтось плаче. Ні, дійсно йому не почулося і за деревом хтось плакав.

Обережно підійшовши, він визирнув і поглянув хто це міг бути. На його подив Бабай побачив маленьке лошатко. Воно було геть засмучене і гірко плакало.

- Привіт, чому ти плачеш? - запитав Бабай.

Трохи злякавшись, лоша відстрибнуло. Воно не знало, що і сказати.

- Не лякайся мене, - продовжив Бабай, - я хочу тобі допомогти.

Похнюпившись, лоша все ж таки відповіло:

- Я загубив маму, - ледь не розплакавшись сказало мале дитинча.

А історія була наступна. Лошатко почало розповідати як воно загубило маму. Того дня стадо диких коней випасались на галявині поблизу лісу і скель. Дуже скоро насунулась величезна хмара із сильним вітром і розпочалася гроза. Залишатись на галявині було небезпечно і лошатко з мамою та іншими конями вирушили знайти укриття. Але якраз біля скелі в лісі, його мама почула як щось гучно тріснуло і коли подивилась на гору, то побачила, як величезна сосна от-от звалиться прямо на них! Вона швидко штовхнула лоша під скелю, а вже за секунду великий і тяжкий стовбур летів прямо на коней, тож вони почали розбігатись.

З сильним гуркотом обвалилось дерево на землю, скрізь летіли колючі гілки, а наш малюк тихо сидів під каменем, який захистив його від удару.

Злива почала вщухати, стало тихо і спокійно. От тоді воно і вилізло подивитись, куди поділися інші. Поряд нікого не було. Далі воно розплакалось і зустріло Бабая.

- Ех, - засмучено зітхнув Бабай, - гадаю, твоя мама теж чекала поки закінчиться дощ, думаю з нею все добре, ти головне не хвилюйся, ми щось придумаємо. Хочеш яблуко? - Бабай дістав з торбинки два яблука, які прихопив з собою, якщо зголодніє.

-  Так, - невесело відповіло лоша, але було голодне і не відмовилось від частування.

Тож вони сіли, обпершись об камінь, і почали їсти.

Бабай не знав як він може допомогти. Як знайти маму малечі? Тому вирішив ось що.

- А давай зробимо так, ще не темно, не холодно, можемо разом почекати твою маму. Вона тебе любить і гадаю неодмінно повернеться по тебе, я впевнений, просто треба трошки почекати і нікуди більше не йти, бо вона пам‘ятає, що саме тут тебе і залишила, - Бабай намагався підбадьорити мале лоша.

- Дякую тобі, я такий радий, що зустрів тебе, - вже веселіше сказало мале.

- Будь ласка, - посміхнувся Бабай.

Тільки-но вони поговорили, як в полі побачили щось чорне, що швидко до них рухалось. Воно було все ближче і ближче, і от радість, нарешті вони змогли роздивитись, що то гордовито біжить ціле стадо коней, всі дуже гарні, волелюбні і мужні. Це було стадо дитинчати, бо до них наблизилась і його мама.

- Любий синку, я так рада, що з тобою все добре, - вона ніжно поцілувала його в лоб.

- Мамо, мамо, я теж радий, а ще я трохи злякався, але зустрів справжнього друга і він мені допоміг, - після чого лоша розповіло про знайомство з Бабаєм. Мама лошати подякувала йому за підтримку і добре серце, після чого вони попрощались.

Бабай помахав їм у слід і дивився як вони зникають за горизонтом. А повертаючись додому, він думав про те, як завжди несподівано трапляються всі його пригоди. Скільки їх вже було і як багато ще чекає його попереду!