Прокинувшись рано вранці Бабай голосно чихнув. А ще йому боліло горло і він був зовсім без сил. Тут він і зрозумів, що захворів. Цілий день Бабай пролежав у ліжку і пив теплий чай. Аж ось до нього постукала Беккі, вона не бачила друга цілий день і захвилювалась куди ж він подівся. Він визирнув із дверей з шарфом на шиї і чашкою теплого чаю.
- Бабаю, ти що захворів? - запитала Беккі, - ось чому тебе ніде не видно, - продовжувала вона.
- Так, Беккі, я застудився, - кахикаючи відповів Бабай.
- Це дуже погано, але я знаю, що потрібно робити. Чекай мене, я скоро повернуся, - і вона пострибала.
Виявилось, що Беккі відправилась до дядька ведмедя по мед. Дядечко ведмідь якраз позіхав у своїй барлозі.
- Дядечку ведмедю, дядечку ведмедю, - погукала вона.
- Хто тут не дає спати? - невдоволено визирнув сонний ведмідь, - аа, це ти Беккі, чого тобі? - буркнув він.
- Я б хотіла взяти в тебе баночку меду, Бабай захворів, - відповіла вона.
Ведмідь почухав за вухом, а потім сказав:
- Ну звісно ж, є в мене мед, чекай тут.
Він налив мед, поставив його у торбинку і віддав рисі. Вона подякувала ведмедю за щедрість і побігла до Бабая. Коли мед був у нашого хворого друга, Беккі побігла до білок. Вона попросила їх назбирати ягід: малину й суницю.
Наступного дня білки принесли повний кошик свіжих і корисних ягід. Бабай цілий день пив чай з медом, куштував ягоди і дуже скоро став почуватися зовсім добре.
Ось так за допомогою друзів Бабай швидко одужав.