Історія 6. Як Бабай врятував жабку

Були спекотні літні дні. Всі звірі поховались по своїх домівках і зрідка можна було побачити когось у затінку дерев та кущів. А коли сонечко трохи сідало за обрій, то ліс оживав, звірі виходили зі своїх схованок, щоб зайнятися якимись справами, які не зробили з ранку до пекучого обіднього часу, або ж запланували зробити увечері. Так і Бабай вирішив трохи поприбирати сухі гілочки біля свого дерева і полити квіти, які опустили свої гарні пелюстки до землі, бо було дуже сухо останніми днями. Аж раптом він запримітив малесеньку жабку під листком ромашки, вона виглядала знесиленою і в неї були заплющені очі.

– Жабко, люба, що сталося? – запитав Бабай.

Жабка зовсім не відреагувала, тоді він поклав її на листочок, взяв у долоню і відніс до невеличкої калюжі, яка утворилась від поливання квітів. Поклавши туди крихітку, став чекати. Бабай був схвильований, що жабка занадто змучена, але диво все-таки сталося. Вона легенько почала ворушити лапками і плямкати ротиком воду і, нарешті, розплющила очі.

– Мабуть, це ти мене врятував? – ледве запитала жабка.

– Так, це я, – радісно сказав Бабай, – чому ти така знесилена і як тут опинилась? Мабуть, тобі треба бути в озері, бо без води ти можеш загинути.

– Звісно, я живу в озері, але сьогодні зранку я гралась з метеликом і хотіла його наздогнати. Стрибала за ним і не помітила, як заблукала. Я розгубилась і вже не змогла зрозуміти, як повернутись додому. Навіть не пам’ятаю, як опинилася тут, бо сонце пекло увесь день і я жодного разу не натрапила хоч на маленьку калюжку. Дякую, дорогий друже. Ти мене дійсно врятував, – вдячно сказала вона.

– Будь ласка, маленька жабко, я цьому дуже радий. Давай я віднесу тебе до твого озера, як воно виглядає?– запитав Бабай.

Коли жабка розповіла йому про своє озеро, Бабай швидко зрозумів, де це. Адже одного разу він там вже побував, коли шукав помешкання для свого товариша совеняти. Він узяв жабку на свою долоню, злетів високо над деревами і вже за кілька хвилин був на місці. Обережно поклав її на листок із латаття і попрощався з нею. Вона вже була жвавою і веселою.

Бабай завжди допомагав лісовим мешканцям і турбувався про природу навколо. Багато звірів знали, що в нього добре серце.