У цьому лісі Бабай жив змалечку. Тут пройшла більшість його дитинства, і він дуже любив це місце. Називався він змішаний, а все тому, що росли тут різні дерева. Було трохи лип, берез, вільх, дещо більше сосен, гарні сильні дуби і навіть дикі груші та де-не-де зарості лісових горіхів.
Стояла тепла літня ніч, а Бабай все ніяк не міг заснути. Йому стало затісно в його ж дуплі, бо, виявляється, він геть з нього виріс. Ще будучи зовсім малим, він поселився у стовбурі молодого розлогого клена, але вирости встиг швидше, ніж росло його дерево, тож місця йому стало замало. Бабай виліз і пішов прогулятися. Саме тоді йому і спало на думку шукати собі інше житло. В цих роздумах Бабай забрів аж на околицю лісу, де починалось поле, а за ним невідомі місця. Він вирішив повернутися і вже якось добути цю ніч, а зранку зайнятися пошуками більшої оселі. Майже світало і, зморений, він все ж таки зміг заснути, хоча й ненадовго, бо скоро вже починався новий день.
Зранку свою історію Бабай розповів Беккі і рись запропонувала йому цікаву ідею.
– Треба попросити білок оглянути ліс і знайти просторе дупло, – сказала Беккі, – білки ж майстри в цьому і добре знають дерева, – додала вона.
– Ти маєш рацію, Беккі, тим паче, що я добре знаю родину білок, підемо до них і попросимо.
Так і було зроблено. Навіть довго не довелося чекати, як білочки повели Бабая подивитись на їхню знахідку.
Це було поряд, у дубовому гаю, бо якраз в стовбурах міцних дубів зазвичай найбільше місця. Білочки вже наносили в нове житло Бабая сухих листочків і моху для затишку, і йому все дуже сподобалось. Цієї ночі він спав у зручному дуплі і мріяв про те, як почне облаштовуватись на цій галявині. Також йому снились приємні сни і проспав він усю ніч, зовсім не прокидаючись.