Історія 4. Неочікуваний сусід

Літо майже закінчилось, і Бабай вирішив підготувати свою хатинку до приходу холодів. Йому потрібно було відремонтувати клаптик даху, який почав протікати і потім застелити оселю сухою соломою, щоб було тепленько спати і проводити осінні та зимові вечори за чашкою смачного чаю.

Дах він полагодив дуже швидко і взявсь за солому. Застилаючи підлогу, Бабай запримітив незнайому діру біля шафки з посудом. Хвилинку подумавши, він напхав туди багато соломи, щоб закрити отвір і зайнявся далі своїми домашніми справами.

Наступного ж дня, на його подив, діра виявилась відкритою.

«Хм, щось тут не те», – замисливсь Бабай. Він  приніс трохи соломи і знову закрив нею дірку. А коли наступного дня історія повторилась, він вже не сумнівався, що там хтось живе і крадькома буває в його будинку. Це потрібно було вияснити!

Він узяв шматочок сиру, прив’язав його до мотузки, а сам заховався за стільчиком. Один кінець із сиром поклав прямо перед отвором, а інший – тримав у руці. Гарненько примостившись, став чекати, але солодко заснув. А прокинувся він від того, що хтось зненацька смикнув за мотузку! Це був той самий непроханий гість із шпарини. Коли ж Бабай виглянув із-за стільця, то, на свій подив, побачив переляканого хом’яка, який тримав у лапах сир.

– Ой-ой, – розгублено вигукнув той і надумав було втекти.

– Постривай, не тікай, а краще розкажи, хто ти такий і чому заліз до моєї хатинки? – гукнув Бабай.

– Привіт, я твій сусід, – ніяково відповів хом’ячок і додав: – Пробач мені, що відразу не прийшов познайомитись, я трохи боявся… Нещодавно я вирішив зробити у своїй нірці ще одну невеличку комору і ненароком прогриз дірку до твоєї оселі, бо не знав, що тут ще хтось живе.

Бабай не злився на такого непроханого гостя, він навіть зрадів, що в нього тепер є сусід. Тому сказав:

– Це ж чудова новина, тепер нам не буде сумно зимовими вечорами. Будеш приходити до мене в гості? – запитав він.

Хом’ячок посміхнувся й кивнув, навіть перестав хвилюватися, Бабай йому сподобався, бо був привітний і дружелюбний.

Відтоді, коли було холодно і зимові вечори тягнулися цілу вічність, хом’ячок прибігав до Бабая і вони разом вигадували різні ігри, пили чай і смакували сушеними ягодами. Тепер їм не було сумно.