НАДПРИРОДНА ГРИГОРЕЯ

                   НАДПРИРОДНА ГРИГОРЕЯ

  У великому місті чоловік з гарна зовнішність — схожий на вовкулаку на лиці, але виглядає, як людина —  лиш мудрий —  це побачить —  його секрет: велику таємницю…

  Настав повний місяць —  і цей чоловік на ім’я Арнольд з зелені горіхові очі прибув у ліс і перетворився на вовкулаку.

  У тому лісі у долині —  літом йде жінка з кругле лице й очі горіхові зелені з кругле лице й очі горіхові зелені насичено вологі й ніс картоплею —  й вкусив вовкулака, а її ім’я є Григорея —  бачить вовкулака розкрив білі ікла й нагнувся на неї й до шиї, але вкусив траву.

  Григорея перетворилась на вовчицю — вовкулаку під місяцем повним жовтим і інтимним у червень початок.

  Арнольд мовив до неї щиро: —  Ми гуманні вовкулаки і тепер — ти, бо Я і ти тепер коли перетворюємося на вовків — то стаємо —  позитивними вовками з добрим серцем, як у доброго пса —  це від того, що Я колись був вкушений добрим вовком з добрим серцем. Григорея мовила здивована із захватом: —  Дякую, що перетворив мене на вовчицю добру, — перетворилась на себе, —  тепер Я надприродна.

  Арнольд розповів, що у лісі є люди, які полюють на вовкулак. — То, як же нам вибратися? —  запитала Григорея. Арнольд мовив щиро: — Я маю у лісі схованку — ми там пересидимо. Вона мовила жваво: —  То йдемо вже. І вони пішли у виді людей.

  Заховалися у схованці — там він має харчі сік яблучний, яким її пригостив і шоколадами смачними.

  Вони чують хтось йде — пройшли.

  Настав ранок. Сонячний після густого туману.

  Григорея — вкусила свого чоловіка — її споріднену душу і дітей своїх й вони стали позитивними вовкулаками.