ЦВИНТАР СВЯТИХ
Чоловік Григорій з своя дружина АЛЕКСАНДРА їдуть машиною — електокар до лісі листяного у долині — приїхали. Руді і зеленоокі — гарні, як квіти красиві, йдуть по лісі й прийшли у центр лісу де бачать є і пише: «ЦВИНТАРХ СВЯТИХ» — а, там могили кам’яні порослі розами й мохом, а між ними течуть струмки вод й ростуть лісові лілеї. — Тут красиво — це справді: «ЦВИНТАР СВЯТИХ». — мовила Александра. І обоє підійшли до могли Святих — трьох жінок — непорочних. Григорій мовив: — Александра моя — Я відчуваю над могилами Святих жінок: Марія і Миколая та ЛЮБОВ — Мир і Радість повна — велика і постійні. Александра мовила: — Я теж — це відчуваю — і над усім цим цвинтаром Святих — Мир і Радість.
Закохані йдуть по Святому цвинтарі — приємному й прийшли до Мавзолею у його центрі…
Перед Гликерія і Александра — появилась Духи сяючі золотисто й мовили: — Святі — Григорій із Александра — ви маєте: відкрити — запечатані ворота Святого Мавзолею — своєю Любов’ю — і випустити сплячі Душі й Духи чисті.
Григорій й Александра полюбили одне одного — а далі направили цю ЛЮБОВ до Чистих і Святих Душ і Духів і ворота — відкрились і проснулися Душі й Духи Святі. Григорій мовив щиро і ласкаво: — ЛЮБОВ пробудила Святих. Александра мовила щиро і ласкаво: — ЛЮБОВ оживляє. А Святі нас Люблять — бо ми Добрі і теж Святі.
#5915 в Любовні романи
#198 в Любовна фантастика
#813 в Фантастика
#217 в Наукова фантастика
Відредаговано: 24.01.2024