Історії на коврику . Шпилька .

— Це езотерична дичина!!!

   Робота за наймом має свої недоліки. Один з них — вислуховування набундючених, самозакоханих клієнтів.  З якими ти мило прощався у своїй власній студії йоги, віддаючи їх з чистим серцем більш підходящому для них вчителю — пані Кармі. Яка хоч і бере дорого, але в науці не відмовляє нікому…

— Робота над поліпшенням характеристики фізичного тіла, звичайно, сприяє ефективності роботи мозку — досконалого інструменту еволюції. Але ми повинні відкинути з неї наліт езотерики чи релігійних забобонів. — Власник футболки з Ілоном Маском, схоже, не збирався зупинятися. — В епоху космічних польотів та технічної революції кожна освічена людина має розуміти, що тільки чітке наукове мислення та розуміння того, що людина сама — творець своєї долі, — ось шлях до здоров’я та безсмертя. Штучний інтелект, задіяний у генетиці, незабаром здійснить прорив, і люди зможуть жити до тисячі років, а то й узагалі отримають цифрове безсмертя.

— А ваші дурні вихиляси та псевдонаукова містична маячня — це пережиток темної минувщини !!!

  Такі розмови не виводили Антона Крамаренка з себе. Було цікаво відстежувати комплекси та фобії, що яскраво проявлялися в таких монологах; іноді дивуватися, до яких глибин може сягнути невігластво "освічених " людей; іноді - співчувати. Але сьогодні  було шкода витрачати час дарма…

До речі… Що з часом? Лише п’ять хвилин до початку тренування ! А це - , згідно «політики» клубу, він має бути вже в залі. Якщо говорити чесно, Антон Крамаренко, майже завжди, запізнювався, приходячи за п’ять хвилин опісля. Але ,наразі ,це чудовий привід прийти вчасно.

— Ваша точка зору дуже цікава, але в мене за розкладом заняття, — ввічливо відкланявся він ,відкриваючи  двері в йога-зал…

 Сьогоднішнє тренування йшло не як зазвичай.  Ні, зовні все як завжди. До десятка людей на килимках закручувалися в асанах чи в чомусь схожому на них. Старанно, чи не дуже, молоді панянки та поважні літні жіночки намагалися, у міру можливого, наслідувати тренера.

 Зовні -  спокійний та серйозний , всередині  - далекий від зосередженості. Увага розпорошувалась…

Як правило, на заняття ходять одні й ті самі люди, тому новачків помітно зразу. А особливо , коли цей новачок у червоному бавовняному спортивному костюмі ,з  довгим густим темним волоссям до пояса…

Сконцентруйся…

  Антон волів займатися при вимкнутому загальному світлі. Два помаранчевих декоративних світильники в китайському стилі — з паперовими стінками — не давали достатньо освітлення, щоб бачити чітко обличчя , але дозволяли бачити  рухи практикуючих .  

   Плавність та бездоганність рухів чорнявки в червоному  -  зачаровувала. … Риси обличчя?  При такому освітленні ? Марно…

Зосередься… Це непрофесійно… Антон розділяв роботу і особисте. Навчився відключатися під час тренувань емоційно, сприймаючи жіночий контингент, який переважно приходив, відсторонено. Акцентуючи увагу суто на технічній правильності виконання асан.

 Можливо збрехати собі  ,сказавши ,що  його зосередження порушив цей молодий чоловік? Самовпевнений тип у футболці з Ілоном Маском?..

У кінці кінців він був радий почути сигнал будильника, який сповіщав, що практична частина завершена. Час  пранаями — дихальних вправ. Це трохи вгамувало непозбувну бентегу…

— Хтось має питання, зауваження, пропозиції, протести?

 Його традиційне закінчення практики — поточити ляси . Звичайно, це теж не збігалося з політикою клубу. На думку керівництва, в такому поважному елітному фітнес-клубі не місце різним сектантським та релігійним штукам. Але жага наживи взяла гору над дешевими понтами і вирішили ,що  легкий флер езотерики не завадить і навіть привабить певну додаткову категорію клієнтів.

Підняла руку дівчина в червоному бавовняному костюмі.

— Учителю, ви казали, що всі сили — це не просто енергії, а мають персональну особистісну форму.

— Ну, по-перше, я не вчитель. – Антон зам’явся і зробив розумний вигляд  -  Вчитель — це певний рівень кваліфікації, якого в мене немає. Називайте по імені… Або тренер… Чи інструктор… А стосовно вашого питання… Так  мають . Так кажуть давні йогічні трактати…

— А яку форму має смерть? — її чорні очі ніби насміхалися над ним…

— Це непросте питання...Немає однозначної  відповіді. .. Можна сказати, що смерть уособлює володар підземного світу — Яма…

— А є жіноча особистісна форма? 

Не тільки красива, а й розумна. Небезпечне поєднання...

— Калі. Одне з найвідоміших  втілень… Я думаю, всі зустрічали картинку  в інтернетах — такої собі розпатланої панянки заляпаною кров'ю,з гірляндою черепів на шиї,  мечами в одних руках і з відрубаними головами — в інших… Така собі практична реалізація феміністичних мрій…

— Я чула, що в Калі є й інша форма? — тепер уже посміхалися не тільки очі.

Знущається . Елегантно . Почуття гумору, додане до попередніх двох якостей, — це вже смертельно небезпечно .

— Так, є ще одна форма Калі, — він намагався виглядати незворушним.

— А як вона виглядає?

— Не пам’ятаю… — визнав Антон і задумався. — Лишень,що тримає  квітку… Лотос… Такий, як у вас на шпильці для волосся…

  Дзинь — останній будильник. Кінець заняття.

 Знов затримав — мали вийти за п’ять хвилин до того. Колєжанка — тренерка з фітнесу — черговий раз буде зла , що її група стовбичить на вході.

 Розслаблені після заняття відвідувачі повільно згортали килимки і неквапом виходили. Доки вони не залишилися з дівчиною в червоному в  вдвох.

Дивно, юрба любительок фітнесу не поспішала.. .

 І тут він зробив те, за що «політика клубу» звільняла без розмов...

— Я запрошую вас…

— Вибач, сьогодні в мене вже заплановане побачення з іншим, — ніби читаючи  думки, зробила крок назустріч, м’яко притуливши палець до його губ.

— Не потрібно слів…

Тепло її дихання біля його щоки, квітково-солодкий запах і тихе: