1. Серце.

Антоха  Крамаренко , як завжди ,по роз3,14здяйські запізнювався.

  Саме так.  Слова - недбало,несумлінно , халатно – не могли правильно передати його запізнення.  Бо вони передбачали хоч якусь повагу  чи серйозне ставлення до роботи.

   А Крама ,як кликали його  всі друзі ,до йоги ніколи не ставився ,як до роботи.  Йога – це поклик душі .  Це  - виклик . Це -  спосіб життя .  А не , ні в якому випадку, робота . Тому ,як можна планувати поклик душі по хвилинам?  Чи як можна запізнитися  на виклик долі ?  Так собі він міркував,  нахабно виправдовуючи свої запізнення.

  Але совість не давала спокою . Не через те ,що керівництво дивилася на це скоса.  На це він  клав болт. Не на директора . Бо керівника він шанував і навіть ставився до нього з захопленням і  співчуттям. Бо яке ж потрібно мати терпіння ,що терпіти на роботі такого недбаху ?  А клав болт , на святая святих - правила та приписи ,які полюбляє кожне начальство ,бачачи в них  весь сенс свого існування . 

  Сумління гризло  ,тому що на нього чекали люди в залі…  Але,час від часу ,він підкидав цьому вічно гризучому хом’яку ідею : що він теж людина ,і мусить мати  свої недоліки… 

 А то ,ще не дай Бог ,стане святим , і тоді вже точно не зможе викладати йогу, бо не буде часу за чергою з стражденних та нужденних ,які так люблять докучати святим ,звалюючи на них всі свої проблеми…   Або доведеться згідно стереотипів переселятися десь в холодні ,віддалені печери, якщо не Гімалаїв ,то якоїсь Говерли.  А в печерах ,як правило немає опалення, бойлера і точно кавоварки. Тому перспектива  стати говерлівським йогом  в неопалювальній печері без кавомата не дуже його захоплювала…

  Запізнився він цей раз і тому ,що нагло підслуховував ,як  дівчинка за столиком голосно плакалася своїй подрузі:

- Уявляєш ? Так і сказав . Що я кончена .   Що ми розходимося ,і він ,хоче взагалі забути ,що я колись була в його житті.

Фарбована мініатюрна білявка ,витирала паперовою серветкою сльози

- От козел!   -  сказала сердито, фігурна шатенка  ,намагаючись підтримати подругу.  – Що він про себе уявив?! Та йому пощастило ,що так красуня ,як ти , взагалі,звернула на нього увагу!

- Я просто не знаю ,- білявка засмучено  відкинулася на м’який диванчик ,- в мене все шкереберть.  Якась чорна смуга . Таке враження ,як хтось зурочив.

- Ну не перебільшуй .- заспокоювала подруга.

- Що не перебільшуй ? -  білявка зітхнула  - на тому тижні мене звільнили з роботи . Грошей майже немає . Позавчора прийшли мед аналізи  - виявили ,що в мене  ракова пухлина … А вчора – цей скандал – і Сергій сказав ,що ми розходимося.  …Це 3,14єц якийсь …

Вона ледь стримувала ридання.

- Може тобі додому піти ? - Запропонувала шатенка – Заспокоїться …Десь відволіктися …

- Я не можу вдома сидіти. Мене просто розриває!  - заперечила блондинка .- Куди не гляну - згадую його ! Читати  не можу. Фільми дивитися теж . Нікого бачити і чути не хочу …. Просто лежиш колодою годинами і плачеш … Так і збожеволіти можна.  Хоча може  на йозі трохи відволічусь на годину від думок.

     Практика йшла не дуже рівно.  Ні,  для всіх було все ,як завжди .  Панянки прикладали зусилля , хтось більше ,хтось менше .. . Почавши з базової вправи – сур’я намаскар   - «вітання сонцю»  , потихеньку , асана за асаною , вони впевнено рухалися далі.  Але це було зовні . 

    Крама відчував , це як внутрішній дисонанс  , як тривогу ,як занепокоєння .Воно , невидиме, було присутнє в залі.  Стискало . Ламало …  І він відчував джерело  . Та сама білявка . Він майже фізично відчував її біль – який розливався залом ..

    Люди, чомусь думають , що йога  - це фізкультура . Але якби так , то циркові гімнасти та акробати – були найкращими йогами… Він посміхнувся  - і зосередився внутрішньо.   Шукав контакт … З внутрішнім серцем … Встановлював зв’язок … Здається є контакт.. Процес пішов… І він відчув – як входить Сила ,проходить через нього і могутнім потоком ллється в зал …

   Коли з асанами було покінчено  і прийшов час пранаями, Крама внутрішнім радаром  з задоволенням відмітив, що тривоги майже не відчуває  .  А після закінчення дихальних вправ взагалі  в залі:  і зовні ,і всередині – встановилися  тиша і умиротворення …

 Як завжди - останні 15 хвилин він відповідав на питання .  Хоча часу від часу він зарікався і казав собі ,що це останній раз , відчуваючи себе ідіотом .. Важко пояснювати  терміни ,які ти сам до толку не розумієш .

- А що йоги розуміють під терміном   "Серце"?   - запитала поважна літня пані ,- це що не те серце , яке фізіологічне ?

     Антон зробив замислений вигляд, який , на його думку мав мати статечний та поважний йог і відповів :   

-  Хрідая ,на санскриті . Або по нашому  - серце, сердечний центр.  Це не фізичний орган.  Це якби наша суть.  Наше осерддя . Це душа . Це і є ми по факту.

- І ми робимо вправи ,щоб його відкрити ?

- Не зовсім так.  Воно завжди відкрите . Просто  в нас є різні фізичні та ментальні забруднення ,які гасять його світло…

 Всі мовчали . Всім було зрозуміло ,що нічого не зрозуміло. Тому Антон спробував пояснити заново :  

- Асани – усувають блоки на рівні тіла і відновлюють безперешкодний потік прани – життєвої енергії .  Дихальні вправи  - заспокоюють психіку  і забирають ментальні забруднення .  І коли всі рівні очищаються  - ми можемо доторкнутися до себе  - до свого «Серця»

- А що це нам дасть ?  - нерозуміюче запитала шатенка .

- Якщо ми очистимо  Серце  ,то воно розкривається , наше життя повертається в правильну сторону , сповнюється Силою і Любов’ю . Тобто може докорінно  змінити наше існування .

  Трохи пафосно прозвучало  . Так собі подумав Крама .  Достоту ,як в тих  інфоциган вєдічєскіх.  Але як вже вийшло.

- Та якась дурня ,- розчаровано ,ніби про себе, сказала шатенка.

  Антон вдав ,що не почув. «Просунуті  йогі» не повинні звертати уваги на «нещасних» ,які ще не доросли до духовних висот , і не можуть понять глибину глибин .Саркастично втішив себе . А вголос промовив: