Суміш любові та болю

Як воно в житті буває знає кожен з нас. Щастя охопить  своїми крилами, пригорне і виросте в тобі вільний птах, який підніметься високо до небес за  блаженством і ти - найщасливіший!

Сплетена фантазіями правда огортає твою душу нитками надії на те, що вірно ти відчуваєш, що твої мрії реальність. Ти у це віриш. На небесах мрій  власної реальності ти щасливий. Дихання переповнюється радістю, слова паморочливо сплітаються у романтичні балади твого серця і ти розквітаєш у власних силах, неначе ніжний бутон троянд. Серденько, немов вулкан, виплескує щирі почуття. Ти палаєш у цьому вогні нереальної реальності з усіма силами віддаючись натхненню жити. Так буває. Ейфорія!!!

А потім щось таке в’їдається тобі в довіру. Приживаються якихось один чи два сумніви у тому, чи ти справді щасливий, чи хтось бува не щасливіший за тебе. Це народжує у тобі підозру до самого себе. З часом скупчуються  ці сумніви, немов хмари,  і в одну мить зриваються гардом болю та розчарувань. А твій рай, з квітучими почуттями серця, попеліє поступово.

Змочені сльозами душі стежки твого щастя чорніють у сутінках смутку. Переповнює нестерпна біль, сила якої стане рівною силі відчутої тобою радості. І розумієш, що це була солодка ілюзія. Винити когось ніяк не смієш, бо усвідомлюєш, що така ця суміш людського щастя.

Ще лишилося крихти віри та надії на відновлення, на довіру, на шлях до нового щастя, яке є вибухова суміш любові та болю.  

Час у поміч. Любов, як ліки. І ваше нове замовлення на ейфорію подане!