ГЛАВА 23 ЗВОРОТНИЙ БІК МОНЕТИ

Бюрократія зайняла дві години. Тільки після узгодження усіх деталей, їм дали зелене світло на проходження безпечної зони, і початок подорожі аномальною. Такі заходи безпеки були зумовлені спеціальною процедурою для простих суден, які з безпечної зони, одразу переміщались на іншу сторону, оминаючи при цьому аномальну. Для кораблів Авангарду ж потрібно було створити спеціальний прохід, а це займало певний час.

Перші години плавання пройшли без пригод, хоча на кораблях не скасовували бойову тривогу. Екіпажі знаходилися в постійному очікуванні. І не даремно. Четверта година розпочалась зустріччю з ескадрою, що складалась з двох галеонів і трьох вітрильних фрегатів. За звичайних обставин вони не нападали на кораблі Авангарду, оскільки ті були захищені тотемами, проте цього разу все змінилося.

Як тільки конвой наблизився до ескадри, та змінила курс, почавши маневр на зближення. Коли кораблі зрівнялися, вітрильники відкрили вогонь з гармат, а їх команди приготувалися до абордажу. Цього разу фортуна була на їхньому боці, тотеми не захистили супротивників, які легковажно зайняли позиції на палубах. Пошкоджені корабельні гармати, а також десятки поранених і вбитих,  ввели в ступор капітанів конвою, через що вони не зуміли вчасно виробити контрзаходи. Платою став другий залп. Капітани ескадри читали супротивників як відкриту книгу. Весь технологічний потенціал, в цьому бою звівся до нуля. Апогеєм стало захоплення двох, з трьох, кораблів конвою, які одразу почали відходити на дистанцію запуску ракет. Під прицілом опинився есмінець Андрія. Абсурдність ситуації зашкалювала. З одного з захоплених кораблів до капітана есмінця надійшло звернення з вимогою видати батька Олесі, і її саму. Ситуація ставала чимраз цікавішою, розвіюючи теорію про будь-яку випадковість. Капітан есмінця попросив хвилину на роздуми. Йому не хотілось ризикувати життями команди корабля, проте й видача в’язнів могли підвести їх під трибунал. Зв’язатись з командуванням не було можливості, тому він вирішив діяти виходячи з обставин, а саме – дозволити десанту супротивників піднятись на борт. У відповідь на згоду капітана, з тої сторони надійшли детальні інструкції для екіпажу корабля. Декілька осіб мали залишитись, щоб відкрити кормові люки й підняти моторні човни, усі інші повинні були закритись у своїх каютах і чекати подальших розпоряджень. На момент прибуття десанту, усі системи корабля мали бути вимкнені, а есмінець знаходитися в дрейфі. Також, щоб запобігти можливим сюрпризам, капітан мав вказати місцеперебування в’язнів, наявність охорони, або сторонніх осіб, розцінювалися як акт опору й загрожувало потопленням кораблям.

**********************

З приводу інших в’язнів жодних вимог не було, тому їхня охорона вирішила не покидати їх, а навпаки – розміститись в безпосередній близькості, тобто, в їх каютах. Андрій вирішив поки не робити жодних кроків, а дочекатись кульмінації. Прості люди не могли провернути подібну операцію, а значить напад був ширмою, що приховував щось глобальніше.

Десант не заставив себе довго чекати. Його склад став справжньою несподіванкою для команди, що відкрила люки і підняла човни. Близько двадцяти відьмаків, на чолі яких був середнього зросту чоловік років п’ятдесяти з вигляду. Через тотем оленя на шиї Андрій зробив висновок, що він страж. Як тільки їхні ноги торкнулися палуби ангара, страж власноруч прикінчив моряків, що допомогли їм піднятись, а потім наказав іншим привести в’язнів. В разі опору – вбивати без роздумів. Далі зволікати не можна було й перемістивши Віту, а також своїх няньок до Олесі, Андрій відправився на палубу ангара. Його поява викликала в стража зневажливу посмішку. Він володів повною інформацією, щодо членів екіпажу, і їх здібностей, а тому не сприймав жодного за гідного суперника. Відсутність тотема на шиї Андрія, служила додатковим доказом вищевказаного.

– Не побоявся виступити проти мене без прикриття, – заговорив страж в насмішкуватому тоні.

– Аналогічно. Схоже, вас використовують в сліпу, – спробував Андрій зіграти на емоціях того, щоб вивідати потрібну інформацію. – Невже стражі опустились до нападу на своїх?

– А де ти тут бачиш своїх? – лукаво посміхнувся той. – Ми прийшли за зрадниками, щоб ті постали перед справедливим судом.

– Ти хотів сказати – перед самосудом, – уточнив Андрій.

– Коли офіційний суд перетворюється на фарс, то правосуддя переходить в руки народу.

– Темні будуть судити тих, хто їм допомагав? – мовив Андрій насмішкувато.

– Гадаю, ти заслужив невеликий бонус за свою сміливість. Ці Темні – маріонетки, які обрали шлях служіння, замість смертного вироку. Вони створять потрібну картину, після нашого відбуття.

– Дякую за відвертість, тепер все стає на свої місця. От тільки не можу вловити суті вистави?

– Настають нові часи, пора дати дорогу новому поколінню…

– Хочете дискредитувати чинного гетьмана, хитро, та в той же час тупо, хоча…

– Правильно здогадався. Ми подамо все за некомпетентність гетьмана, Темні звільнили в’язнів, а ми – виправили його помилки, давши правосуддю відбутись.

– Сам придумав, чи хтось підказав? – насміхався з того Андрій.

– Тобі вже цього не дізнатись. Навіть за підтримки інших у тебе не було шансів, – в руках стража з’явилась шабля. – Я бачу кожен твій рух, – і він за секунди подолав дистанцію між ними.