Зима, сніг, цукерки. 

                                                                                     *** 
Мандарини не були моїм улюбленим святковим смаком — вони мені зовсім не асоціювалися зі святом. Мені було 8.
Вечір суботи. В суботу нам можна було сидіти перед телевізором трохи довше. На вулиці було темно, і ми всі, від 1 до 4 класу, сиділи в ігровій кімнаті. Уже в піжамах, хтось приніс подушки, хтось одіяла, і ми, розявивши роти, дивилися Гаррі Поттера.

Сцена, де Хагрід тягне величезну ялинку до зали, а в повітрі літають свічки, святкова вечеря, де діти їдять неймовірно смачну їжу. 
У когось з наших бурчить в животі.
Тоді я не знала, що таке магія. Я думала, що це просто ще один інтернат, десь на краю світу. Це ми, а там вони — і все це взаправду. Мені так хотілося побачити ту здоровенну ялинку й спробувати запечену до золотистої скоринки курячу ніжку, а ще шоколадних жаб і какао. Але замість цього у мене бурчав голодний живіт.

Бо на вечерю нам давали пюре на воді —таке прісне, що аж горло зводило, а ще смердючу, нестерпну рибу і салат з буряка.
Тому після вечері ми поверталися голодні, але з кишенями, набитими краденим хлібом. Звісно, хліб виносити з їдальні було заборонено, але вихователі бачили, і вони просто робили вигляд, що не помічають. І ми сміливо приносили хліб до кімнати.
Але в ігровій ніхто не наважувався його їсти. Хіба що потім, у своїх кімнатах. Чорні квадратики черствого хліба здавались тоді найсмачнішою їжею. А вода з-під крана з привкусом хлору найсмачнішою вечерею.

Подарунків у моєму житті не було.

У моєму словнику було тільки слово «цукерки». Цукерки — це були справжні подарунки. А що таке подарунки без цукерок — я не знала.
А ще був той смішний хлопчик в окулярах, якому, мабуть, було так само не дуже добре, як і нам. Але він був трошки щасливіший — мав шанс їсти всю ту смачну їжу, якої нам не вистачало.

Така була моя реальність.
Тому, да, я нелюблю зимові свята, зимові фільми, зимові подарунки.
(Думаю та дівчинка досі сидить в холодній кімнаті, в темноті, за вікном завиває вітер, що аж шибки дзвинять, їсть черствий чорний хліб, і мріє про запечену курячу ніжку)

А зиму люблю, люблю сніг, люблю мороз…

                                                                           ***