Другий розділ:

«Серед нас є відсутні! Але я не можу зрозуміти, кого саме не вистачає.»

© Член таємного правління світу

Головний Храм

— Господарю! Господарю! — у залу вбіг чоловік, одягнений як типовий клерк: костюм трійка, розстебнутий верхній ґудзик і краватка, що теліпалась на рівні пупка.

З цими криками він наближався до фігури, яка сиділа на величезному офісному кріслі за таким же великим різьбленим столом із блакитного дерева. Фігура підняла голову.

— Сподіваюся, у вас гарні новини, — голос у сидячого за столом чоловіка був ніби натренований проповідями, звучав гулко і владно.

Клерк нарешті дістався до столу і зупинився.

— Так, господарю! За вашим наказом ми починаємо зачистку. До храму, в якому знаходиться оригінал пророцтва, вже стягується наша група демонічного реагування, — доповів гонець.

— Добре, навіть чудово, тоді починаємо штурм. Усі, хто перебуває в храмі, повинні бути знищені, пророцтво доставити мені, — голос його був монотонний, але здавалось сам простір змінювався, видаючи необхідні емоції.

— Слухаюся, повелителю. Спеціальні загони чекають настання сутінків і мого сигналу.

— Сподіваюся, їм не доведеться довго чекати, — після сказаного фігура знову заглибилася в папери, що лежали на столі. — Так, і як тільки група буде на позиції, я хочу особисто спостерігати за тим, що відбувається.

— Коли всі будуть готові, до вас доставлять сферу зв'язку, — безперестанку вклоняючись, клерк відступав. Він не міг довго знаходитися в цій кімнаті один.

— А, і ще одне. Після операції я хотів би звернутися до народу, — не піднімаючи голови від паперів, промовила фігура. — Тому знадобиться переналаштування сфери на трансляцію. 

Баал

Сонце вже зайшло за лінію горизонту, але лише через кілька годин прозвучав відбій, і всі потяглися у визначені каземати. Крім будівельників, звісно. Демони доволі витривалі та можуть не змикати очей кілька діб, проте разом з цим всім потрібен відпочинок, навіть надприродним істотам.

Йдучи з усіма довгим ланцюгом, я відпльовувався і віддирав налиплі на тіло залишки «роботи», навколо мене відразу ж сформувався вільний простір. Знаєте, мало кому сподобається йти поруч із погано пахнучим демоном, особливо якщо від нього ще й тхне вигрібними ямами.

Я був надзвичайно злий. На хлопчиська, на того товстуна, на те, що так невдало залишив тризубець далі, ніж міг дотягнутися, на те, що у них не було мішків, і все доводилося переносити руками, і як результат на весь світ загалом. Коротше кажучи, настрій був гірше нема куди.

— Володарю Баале? — пролунало позаду невпевненим тоном.

Виявляється, у мене ще був запас гарного настрою, інакше як пояснити, що після цих слів воно погіршилося? Я стрімко обернувся, одночасно обтрушуючись. Бризки полетіли на оточуючих мене демонів, ті невдоволено загомоніли. Я не звернув на них уваги.

— Ґраск? — чаша здивування була повна, тому воно просто поступово лилося через край.

— Так, герцог, це я, — він опустив голову.

— Ми думали, ти зник, від тебе не було звісток понад сто років. Вже почали замислюватися про заміну тебе на посаді.

Він наблизився до мене, і ми почали йти поруч, копито в копито.

— Ну і що це все означає? — цілком конкретно запитав я.

— Я так розумію, герцог, ви маєте на увазі не конкретно цей храм?

— Герцог має на увазі, що взагалі тут коїться!? Звідки така сила-силенна сутностей?

— Цей світ породив одну людину триста сімдесят чотири роки тому, — почав розповідь Ґраск. — Він був нічим не примітним священник. Однак йому вдалося те, що не вдавалося ще нікому з живих у всі часи на цій Землі. Він призвав дрібного біса й уклав з ним контракт на своїх умовах. Його звали Грендвурд.

— Кого? Біса?

— Та ні, звісно священнослужителя. За пару десятків років у них, у людей, якраз почала зароджуватися електрика. Але через те, що на той момент нечисті було незліченна кількість, проводки та струм не викликали інтересу. Всі концепти здалися невиправдано дорогими, і їх прикрили. Навіщо витрачати ресурси та вигадувати двигун, якщо автомобіль може штовхати пара демонів? Навіщо виготовляти лампу, якщо можна посадити в банку кілька фей? Я був одним із першої сотні демонів, призваних сюди самим Грендвурдом...

 Тут треба дещо прояснити: в Пеклі поняття часу не існує, або якщо заглиблюватися в метафізику, то час там тече не лінійно, а як би ривками, такими незліченними й нерівномірними ривками. Звідси й різниця в часі.

— ....це монументальна фігура. Його лик прикрашає всі площі та банкноти. Загалом, багато чого я побачив за ці довгі роки. Зараз я старший наглядач над новачками. Тому прошу любити та не лінуватися, — він замовк і покосився на мене дивним благаюче-просячим поглядом. — А то у мене будуть неприємності, — і тут знову цей погляд.

Баал йшов з абсолютно відсутнім виразом обличчя.

— Ти хочеш мені сказати, що всю цю кашу заварив спорохнілий стариган близько трьохсот років тому? — я оглянув ланцюжок демонів та інших істот. — А цей старий розумівсяна  організації. Добре, що я тут не збираюся затримуватися, завтра мене вже не буде в цьому хліві.