Перший розділ:

«Отримати консультацію, у демонолога щодо договору з Дияволом, Ви можете за електронною поштою…»

© Сайт окультистів

Баал

Поміж множинності світів та вимірів, наче осторонь від безлічі уламків і відображень реальностей, існують Рай і Пекло. Вони пливуть поруч у Великому Ніщо, зверху і знизу відповідно, не перетинаючись з іншими світами. Якщо Рай є досить нудним і сумним місцем, де майже всі справжні, цікаві розваги заборонені, бо вони входять до «тієї самої десятки» найвідоміших заповідей, то в Пеклі панують справжні веселощі. Пекло... Моє царство. Це місце, де я маю силу, владу, де жодна душа не зможе сховатися від мене. Але чому мене досі не полишає це дивне відчуття порожнечі? Може, навіть мені іноді набридало чути нескінченні крики, від яких стигне кров? Ні, такого бути не може. Я ж демон, насолода від страждань — це мій хліб. Та іноді, зізнаюся, навіть моєму кам'яному серцю хочеться чогось іншого. Можливо, пригоди? Чогось, що порушить цю рутину?

Пекло — прекрасне місце, щоб розслабитися. Звісно, якщо ти демон. А коли у тебе під контролем рівно чортова дюжина чортових дюжин підлеглих, час від часу відпочинок просто необхідний. Величезний і воістину нескінченний простір Пекла виглядає як звичайний бублик. Так, саме так — здоровенний такий бублик, що пливе в непроглядній темряві. Деякі смертні з тих, що розумніші та зарозуміліші за інших, називають таку форму — Тор. Але ж їм ніколи не зрозуміти справжньої краси цього місця. Вони бачать лише морок і страждання, а я бачу можливості, потенціал для сили, який чекає на свій час. І, можливо, ще на одного дурня, що наважиться кинути мені виклик

Просто уявіть: кричущі душі грішників, нестерпний холод і одночасно нестерпна спека. Ви хоч уявляєте, як складно підтримувати температуру -273°C і +5778K? Звичайно, я міг би не вдаватися в подробиці конкретних цифр і просто сказати «дуже холодно» і «дуже спекотно». Але я поважаю конкретику. Якщо вам досі не зрозуміло, що тут складного, то уявіть, які у нас проблеми з водою та її агрегатними станами. Тільки безсмертна душа може осягнути всю суть таких тортур, а мені, почесному демону його Найтемнішого Вельможності, все це, навпаки, тільки в радість.

Різноманітні простори Пекла дають величезну волю для фантазії демонів. Всі ці новітні розробки тортур, які винаходять наші найзліші розумники, на великий мій жаль, завжди потребують великої кількості доробок.

Наприклад, був один випадок, коли як метод катування була використана нескінченна черга в кабінет з демоном-менеджером. Суть катування — передати вічне очікування в огидних умовах. Поки душі в черзі чекають незрозуміло чого, той, хто зайшов в кабінет, веде вічну розмову з демоном.

Людські душі постійно чогось хочуть і чимось незадоволені. Вони думали, що демон міг розв'язати їх проблеми. У менеджера ж були протилежні вказівки — нікому і нічого не передавати, уникати прямих відповідей, нічого не обіцяти. Також для цього катування були збудовані особливо задушливі та вузькі коридори з купами пилу і заздалегідь зламаними стільцями.

Стояли собі тихенько всі грішники, аж тут раптом черга зрушилася на одну душу. Скільки ж ґвалту піднялося! Виявилося, демон, що вийшов на зміну, змахнув пилинку зі свого столу рукою, а грішник візьми, та й спіймай її. Оскільки при розмові зі смертною душею був переданий предмет з рук у руки, за правилами Пекла була здійснена угода.

Як тільки душа пройшла “випробування чергою”, вона миттєво була відправлена в Рай. Невеличкого просування у черзі виявилося достатньо, щоб по просторах Пекла рознеслася НАДІЯ. Довго ми ще вибивали цю гидоту з наших підопічних. Але все ще залишились підозри, що не всіх вона покинула.

За результатами службового розслідування був списаний у грішники й демон за: “Розтранжирування довірених йому душ, а також за здійснення безоплатної угоди взамін на товар”. З порушниками у нас суворо. Попри всі негаразди, це не заважає працювати на повну силу й у своє задоволення.

Сьогодні у мене був гарний настрій. Адже якщо хтось і придумав понеділок, то цей хлопець був точно із наших. Мелодійно брязкаючи непроглядно чорним латним обладунком, я рухався центральною дорогою міста Апааді повз душі грішників прямо до затишного куточка біля мого маєтка. Сьогодні день обіцяв бути тихим. Жодних непередбачуваних викликів, жодних складних завдань. Але чомусь у глибині душі я відчував, що ця спокійна рутина не зможе втамувати те, що точиться всередині. І що це за дивне передчуття? Можливо, все це лише привидом... або я вже настільки занурився у власне всевладдя, що звичайні дні починають видаватися мені підозрілими? 

Маєток був наданий не просто так, а разом зі званням герцога Пекла, одного з тринадцяти, якщо бути зовсім точним. Також у комплекті зі званням я отримав угіддя з грішниками та зграю бісів. Повним описом мого непримітного житла в письмовій формі можна цілком забити до відмови невелику вантажівку. Але цей статус — що він насправді означає? Влада? Вічний контроль над душами? Це все давно стало буденністю. Що ж може дійсно змусити мене відчути ту справжню владу, якою колись захоплювався? Можливо, пригоди, що порушать цю одноманітність?

Тим часом я йшов по банкетним залам, яких між тим було аж вісім штук. Мої угіддя теж були надзвичайно цікаві, оскільки розташовувалися на невеликому підвищенні, звісно ж, штучному. Звідси було чудово чути крики мучеників, які аж пестити мої вуха. Не те щоб я був особливо жорстоким садистом. Зрозумійте мене правильно, це моя робота, і я з нею прекрасно справляюся.