Історії

6. Одинока свічка.

Сьогодні в нас вимкнули світло. Я сиділа одна в своєму порожньому кутку.

Страх наповнював мене з кожною секундою все більше...

Я запалила свічку: тільки вона мене заспокоювала. На вогонь можна дивитись вічно. Так і вічність зникає десь поряд.

Сьогодні не стало моєї сусідки баби Марусі. Як метафорично: пішла вона - вимкнули світло. І це так. Її онуки навіть не знали, що вона живе в цьому місті. Такі непотрібні гроші... Дурні, як називала їх баба Маруся, приїхали тільки щоб продати квартиру. Мабуть, закордоном краще живеться.

У мене не було маминої любові, але баба Маруся заповнила цю прогалину за ці роки. І тепер я знову сама в своєму порожньому кутку дивлюсь на вогонь.

Ніби час зупинився. Але навколо щось змінилося. Боюся змін. Ностальгія лиш ідеалізує минуле, хоча воно було жахливим.

Я не люблю ідеалізувати минуле, але саме баба Маруся була моїм ідеалом. Як потухла свічка, так і пішла з мого життя моя улюблена сусідка.

Марі з соняхом в рукаві

Подобається

#1812 в Сучасна проза
#1290 в Молодіжна проза

У тексті є: кохання і дружба, мрія та надія, одинокий герой

Відредаговано: 31.01.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись