4. Щось про кохання його.

Я її знаю вже більше трьох років, вона з'явилася в моєму житті випадково. Я просто гортав рекомендації, і мені висвітилася її сторінка. Виявилося, що ми маємо спільних знайомих. Я не міг стримати себе, щоб не написати. Ми почали з легких питань, а далі вже цікавилися таємницями та психічними розладами. Нам цікаво разом сміятися, нам цікаво разом мовчати. Я вже не бачу життя без неї, настільки вже звик до нашої дружби. Тільки не знаю, що для неї ці стосунки. Ніби ми мали це вже обговорити, але я досі боюсь чіпати цю тему, щоб не зробити собі боляче.

І ось ми пішли разом в магазин. Людей було небагато. Ми прямували в молочний відділ. Вона була в гарному настрої, розповідала про книжку, яку нещодавно почала читати. Як завжди про кохання. Я відчував, що їй його не вистачає, і міг би його дати, але мене щось зупиняло.

І ось вона каже, що не розуміє головного героя, який не може відбити дівчину, яку кохає, від хлопця, який явно до неї погано ставиться. "Ти просто не розумієш, як важко дивитися на губи, які не можеш поцілувати!" - ніби я мав сказати це про себе, але вийшло вголос.

Вона на мене подивилася своїми блискучими очима, які нагадували мені про наші посиденьки, подарувала мені посмішку, яку я радий бачити кожного дня, та про яку готовий писати пісні. Невже вона здогадалась? Добре, що в магазині було не так багато людей, бо тоді я б відчував незручність. І тоді вона мені сказала "так". Вона сказала це без слів.

Вона все зрозуміла.