Ти знаєш, як важко дивитись на губи,
Які не можеш палко цілувати?
Краса, що недоторкана для тебе,
Та віра помирає лиш останньою.
Які чудові очі світять з ночі,
Миліше посмішки не бачив!
Світ-заочі піду, щоб твою вроду знов відчути,
Ту радість передати творчістю своєю,
Між мріями, як в космосі полинуть,
Як добре, що знайомі ми віднині.