36.1 Тім

  Думав, ми одразу ж почнемо кататись, але режисер командує спершу відзняти діалоги Варі з Владом. Участь епізодників та масовки також потрібна для цих сцен, тож в них задіяні всі, окрім мене. Навіть Тоха з Мірою відіграють свою роль, вдаючи парочку, що змагатиметься з головними героями. Для Міри участь в зйомках – це практика, під час якої вона спостерігає за роботою досвідченого режисера. Тоні ж сприймає все, немов розвагу. Його зараз куди не кинь, всюди буде добре, аби лиш там була його дівчина.

  Я примостився неподалік від знімальної групи, звідкіля видно весь майданчик. Знаходжу поглядом Варіну маму з молодшою дочкою. Вони знаходяться в оточенні членів їхнього клубу, серед яких переважно жінки та діти підліткового віку, котрі мають різні вади розвитку. На обличчях малих застигло радісне передчуття. Впевнений, більшість з них, вперше в житті наживо спостерігає за процесом зйомок кіно. Адміністратор розташував цю невеличку компанію на підвищенні, аби їм все було добре видно, але, в той же час, ніхто не потрапляв в кадр.

  Ще на майданчику присутні представники преси, котрі мають висвітлювати новини про серіал в різних засобах масової інформації. Міра сказала, що журналіст каналу, на якому транслюватиметься серіал, домовився з мамою Варі про інтерв’ю. Мабуть, планують змонтувати зворушливий репортаж про те, як обділені природою дітки весело провели час на зйомках. Людей таке зазвичай торкає. Я не підтримую подібний піар, але здогадуюся, що Варіна мама погодилася на все це тому, що прагне розповісти про діяльність свого клубу більш широкому загалу. Тож інтерв’ю можна виправдати вищими цілями.  

  Поки моя руденька красуня, волосся якої сьогодні розпущене та спадає м’якими, блискучими пасмами на плечі й спину, відіграє сцену, як вибігає зі свого автомобілю та кидається назустріч «коханому байкерові», котрий готується до перегонів, я, немов дикий яструб, утримую під прицілом погляду ще декого. Склянко сидить в чорному мерседесі, на якому має в’їхати в кадр щойно Варя з Владом закінчать діалог. Віка дала зиркнути в сценарій, після чого стало зрозуміліше, чому присутність того мудака також потрібна на майданчику. Виявляється, по сюжету, батько головної героїні переслідував її, поки та тримала курс на покинутий завод, де влаштовуються нелегальні перегони.

  Радує те, що в того старого маніяка та Варвари сьогодні лиш одна спільна сцена, і вона без слів – головна героїня маше батькові «папа», проїжджаючи повз нього на мотоциклі разом зі своїм хлопцем. Отже, я в цей час буду поруч, тож перейматись нічого.

  Нудитись очікуванням мені довго не доводиться, бо, за планом, відзняти гонки ми повинні до заходу сонця.

- Ну, привіт, - кажу Варі, займаючи біля неї місце, яким поступився Влад.  

- Привіт, - сором’язливо відказує дівчинка. – Ніби вже бачилися.

- Але не так близько, - всміхаюся. – Я тоді навіть не встиг розгледіти твого рум’янцю.

  Актриса сполохано торкається щоки.

- Невже видно? – бентежиться. – Іра мала накласти більш щільний шар тонального.

- Та я жартую. По очах здогадався, що ти почервоніла.

  Варя всміхається й злегка штурхає мене в плече.

- От жартівник!

- То що, ти готова? – запитую її. – Треба буде дати газку.

- Я готова! – твердо заявляє.

- Всі по місцях! – вигукує в рупор Ігор. – Тім, ти сідаєш на мотоцикл, потім Варя. Старт відзнімемо наступним кадром!

- Що ж, мабуть, все буде не так швидко, як я уявляв, - коментую вказівки режисера.

- Ага, ти не взяв до уваги крупні плани, - промовляє Варя крізь напівприкриті губи, коли до неї підскакує гример з пензликом в руках й береться пудрити обличчя.

  Міра з Тоні та інші учасники гонок вже сидять на мотоциклах. Братик здіймає догори великий палець, показуючи мені, що він класно проводить час. Відповідаю йому посмішкою, а тоді натягую на голову шолом.

- Варя! – лунає десь здаля дзвінкий дитячий голосок. Руденька озирається, енергійно махаючи сестричці.

– Їй тут дуже подобається, - пояснює мені. – Я так радію, коли вона щаслива!

- А я радію, коли радієш ти, - промовляю стиха. Варя цього не чує, бо шолом поглинає звук.

- Камера! Мотор! – вигукує режисер, і ми розпочинаємо.

  Я сідаю на свого металевого коника, Варя вправно застрибує слідом. Ну, справжня профі! Захоплююся тим, як швидко дівчинка навчається.

  Крізь дзеркало заднього виду з насолодою спостерігаю за  акторською грою красуні – вона бере з моїх рук свій шолом, та коротко всміхнувшись, спрямовує рішучий погляд вперед, мовляв, «погнали!». Потім натягує шолом на голову і переходить до найприємнішого та найдовгоочікуванішого для мене моменту – обхоплює руками мій корпус. Тілом враз пробігає струм, заражаючи емоційно піднесеним настроєм пасажирки. Варя – чудова партнерка, бо, завдяки їй, навіть я, якимсь дивом, вживаюсь в роль. Схиляюся, готуючись, немов дикий звір до стрибку.

- Я їх всіх обійду! – слова самі вилітають з рота.  

- Звісно. Це ж передбачено сценарієм, - крізь гарнітуру, вмонтовану в шоломи, весело відповідає Варя.

- Взагалі, я мав на увазі своїх справжніх суперників, - чесно зізнаюся в тому, що насправді мав на увазі.