«Спершу здивувався, коли це ми так з тобою фотографувались?», - приходить коментар від Влада на мою історію, якою поділилася в Інстаграмі. – «А тоді зрозумів, що на фотці не я. Як завжди, пропустив все найцікавіше», - скаржиться він, додаючи сумні емоджі.
Вигадувати дотепну відповідь ніколи, бо як раз під’їжджаю до павільйонів, тому відправляю смайлика.
«Ніколи говорити?», - запитує хлопець.
«Так. В мене зйомки», - пишу йому.
«А я вихідний. Може, разом повечеряємо? Я б приїхав по тебе. Розкажеш, що там було цікавого в мою відсутність».
О ні, цього я точно робити не збираюся, як і вечеряти з Владом. Навіть, якщо зустріч дружня, все ж, я не маю звички закохуватись в одного, а вечеряти з іншим. Зараз вся моя енергія та всі мої думки спрямовані тільки на Тіма. Тому тактовно відмовляюся від пропозиції, ховаю телефон в сумочку та, прихопивши шолом з курткою, які позичала учора, виходжу з таксі.
До павільйонів не йду, а лечу, як на крилах, настільки чудовий та піднесений в мене настрій. Прямую одразу ж до костюмерної, аби повернути костюм, хоча, фактично, шолом мій, проте все ж зручніше, коли за його наявністю в кадрі слідкують спеціально навчені люди. Зазираю в приміщення.
- Привіт, - застаю там Оксану. Жіночка значно старша за мене, але вона від самого початку наполягла, щоб до неї звертались на «ти». Молодиться. - Повертаю позичене, - кажу їй, простягаючи шолом та куртку.
- Привітики, - костюмер бадьоро всміхається, забираючи з моїх рук речі.
- Куди я спочатку? – вирішую поцікавитись.
- Мабуть, до мене. Дівчата поки що гримують твоїх батьків та бабусю.
Я б з превеликою радістю зазирнула привітатися з Валерією Вікторівною, проте хочеться максимально відтягнути момент зустрічі зі Склянком. Тому, від гріха подалі, йду перевдягатись.
Оксаночка видає мені одяг, серед якого принесена мною куртка, та відправляє за ширму, що встановлена в дальньому кінці кімнати.
Мене ніхто не квапить, тому не поспішаю. Хай би спершу Склянко пішов на майданчик. Сімейні сцени сьогодні знімають без мене.
Скидаю свій сарафан та натягую короткі джинсові шорти чорного кольору. Лишається ще одягти білу майку, коли чую, як відчиняються двері костюмерки і в неї заходять мої кіно-подруги – Оля та Настя. Впізнаю дівчат по глосам, коли ті вітаються з Оксаною.
- Нам сказали йти спершу до Вас, - повідомляє костюмерові Настя.
- Так, так, проходьте, я вже підготувала одяг, - відказує жінка, починаючи шарудіти вішалками.
- Секундочку, у мене тут важливе повідомлення, - каже Оля, додаючи схвильовано, - Влад написав.
Ця інформація, очевидно призначається Насті, проте реагує Оксана, і я також насторожую вуха.
- Наш Владик?! – емоційно цікавиться костюмер. Я давно помітила в ній звичку сунити носа в чуже особисте життя. Але зазвичай це виглядає настільки наївно та безпосередньо, що мене навіть жодного разу не дратувало. А в цю мить, то взагалі хочу подякувати жіночці за проявлений інтерес.
- Ага, - чую посмішку в голосі Олі. – Він запрошує мене на вечерю! – радісно повідомляє.
- Клас, - коментує Настя. – То у вас побачення…
- Схоже на те.
Оксана злегка прокашлюється, немов би подаючи цим мені якийсь сигнал.
- А як же Варвара? – дещо напруженим тоном питає вона.
- А що з нею? – перепитує Оля.
- Ну… Ніби ж….
- Чекайте, Влад знов написав! – кілька секунд читає. – Він каже, що приїде по мене, але чекатиме за пів кварталу звідси. Не хоче засмучувати Варю. Ви, мабуть, це мали на увазі? – звертається до Оксани.
- Мабуть, - тягне та.
- А я все-таки не зрозуміла, до чого тут Варя, - вступає в обговорення Настя.
- До того, що вона закохана у Влада. А він – чоловік благородний, не хоче робити їй боляче, - пояснює Оля, від чого Оксана нервово кахикає, а я прискаю від обурення.
Цікаво, це Влад таке наплів?! Як же не соромно! Я відмовила йому в побаченні, він запросив іншу, а тепер виставляє мене жертвою в цьому трикутнику! Ну, звісно, треба ж якось замаскувати свою дволикість!
Скипаючи від обурення, швидко натягую майку та виходжу з-за ширми.
- Ой, - розгублено зойкає Оля, Настя здивовано здіймає брови, а Оксана втягує голову в плечі. Мабуть, передчуває скандал. Проте я скандалити не маю намірів.
- Можеш, не хвилюватися, мені зовсім не боляче, - звертаюся до білявки. - Тому що Влад мені не подобається. Не знаю, що він там собі накрутив…, - мабуть, слід було б провчити хлопця, розказавши актрисі всю правду, проте я вирішую зжалитися над ним. Тому замість того, щоб здати Владика з усім потрухом, заявляю, – Але в мене є хлопець!
- Справді?! – щиро дивується Оксана. Господи, зовсім забулася про неї. Тепер новина розлетиться серед знімальної групи зі швидкістю світла. – Чого ж я не знала?! – додає вона настільки розгублено, що мені аж стає смішно.
- Тому що я не виставляю особисте життя напоказ! – заявляю.
#2472 в Любовні романи
#1180 в Сучасний любовний роман
#257 в Молодіжна проза
Відредаговано: 28.02.2023