Розділ 20. Тім

  Маю зізнатися, думав, Влад виявиться більш слабким суперником. Проте, він мені майже не вступає. На фінішну пряму припливаємо  одночасно. Вдоволено посміхаємося один одному та даємо п’ять. Мені завжди подобалося змагатись з рівними собі, або сильнішими, тоді і насолода від перемоги більша, і програш не такий образливий.

- А ти швидкий, - відзначаю, уривчасто дихаючи.

- Колись я професійно займався плаванням, - так само захекано відповідає Влад. – Є ще порох у порохівницях, - широко всміхається. Повертає голову у бік шезлонгів, і посмішка на його обличчі стухає. Прослідкувавши за поглядом суперника, здогадуюся, чому. Шезлонг, на якому сиділа Варвара, пустий.

- Отакої, вона, мабуть, не любителька спортивних змагань, - намагаюся збадьорити актора жартом. Хоча, якщо бути абсолютно чесним, то я також трохи розчарований. Не знаю, чому, але мені хотілося справити враження на дівчину. До речі, зранку, без тієї тонни косметики на обличчі вона виглядає значно милішою, і навіть молодшою на кілька років (дав би їй не більше вісімнадцяти). Між іншим, цікаво, скільки їй насправді?

  Сьогодні актриса офіційно отримує від мене відзнаку  «несподіванка тижня», бо я аж ніяк не очікував від неї таких серйозних смаків в літературі. Здивувала, так здивувала. Що ж, мушу визнати, складений в моїй уяві стереотип дав невеличку тріщину. І навіть зараз, пішовши геть, Варвара повелася нешаблонно.

- Мабуть, - стенає плечима Влад, вдаючи бадьорість.

  Ми з ним ще разок перетинаємо басейн туди-сюди, вже просто в своє задоволення, без перегонів, а тоді, трохи підсохнувши, прямуємо до будівлі комплексу відпочинку. Треба збиратися по-троху, бо нам з Тоні ще треба їхати в сервісний центр, а у акторів мають бути по обіді зйомки в павільйонах. 

  Зібравши свої малочисельні речі, ми з братиком спускаємося в хол і натикаємося там на Варю. Вона стоїть коло рецепції одягнена в легке блакитне плаття в квіточки. Відзначаю, що цей колір дуже пасує до її очей, роблячи їх яскравішими.

- Може тебе підкинути? – жартую, від чого руденька злегка сіпається.

- Ні, дякую, з власного бажання на мотоцикл не сяду, - нервово посміхається. – Мене підкине Влад, ми з ним домовились разом поснідати, - чомусь вирішує ввести мене в курс справи. Цікаво, нащо? Мене має це обходити? Всміхаюся про себе, відчуваючи, як глибоко всередині щось неприємно ниє. Може, я голодний?

- Тімчику, нам також не завадив би ситний сніданок! – Тоні штурхає мене в плече. – Може, поснідаємо всі гуртом?! – проявляє верх простоти та нескромності, змушуючи Варю розгубитися. В цьому весь мій братик, він не з тих, хто буде ходити околясом. – До речі, я Антон, старший брат цього збитошника, - простягає актрисі руку. – Але всі кличуть мене Тоні.

- Варвара, - зніяковіло посміхаючись, відповідає дівчина. – Але можна просто Варя.  

- Ви, мабуть, та сама красуня-актриса, що виконує головну роль? Тім багато про Вас розповідав! – продовжує базікало, вганяючи мене у фарбу. Хочеться його стукнути.

  Варя здивовано здіймає брови.

- Він жартує, - не стримуюся і таки штурхаю брата.

- Та не нервуйся! - посміхається мені Антоха. – Варечко, цей довбеха згадував про вас, але забувсь зазначити, наскільки Ви вродлива.

- Можна на «ти», - поправляє Варя.

- Окей, тоді до мене також, - братик не збирається вгавати. Він ніби не кумекає, що ставить в незручне становище і мене, і дівчину. – Насправді, вчора ввечері, коли відлежувався в номері, увімкнув телик і побачив рекламу вашого серіалу. Впізнав знайомий байк, - підморгує мені. – І от зараз дуже радий зустріти виконавицю головної ролі!

- Мені приємно, що я Ва…, - запинається та виправляється, - тобі запам’яталася, - Варя мило посміхається. Бачу, що їй дійсно приємно це чути. – Це моя перша головна роль. Трохи хвилююся, чи сподобаюся глядачеві. 

  В цю мить руденька виглядає такою беззахисною, немов би скинула усі шари броні, продемонструвавши найуразливіше місце. Невже мій брат справив на Варвару настільки приємне враження, що вона одразу ж перед ним розкрилася? Чому мені це не вдалося? (Стресотерапію не враховуємо). Як взагалі одна й та ж сама людина може бути настільки різною з різними людьми? Всередині мене мимоволі зароджується якесь незбагненне почуття ревнощів. Серйозно?!

- В тебе немає приводу для хвилювання, запевняю! – блищить зубами Тоха, відпускаючи комплімент актрисі.

- Дякую, - та ніяковіє. Зараз у своєму повітряному вбранні дівчина схожа на казкову фею. Тому я цілковито солідарний з братом, хоча і не озвучую цього вголос. А, навпаки, насупившись, смикаю Тоху за руку.

- Не будь нав’язливим, - звертаюся до нього. – Дай спокій. Нам вже час. А Варя з Владом нехай снідають у романтичній атмосфері, - кладу ключ від номера на стійку адміністратора.

- Було приємно познайомитись, - Тоні знову тягнеться по Варварину руку, але цього разу, не потискає її, а галантно прикладається губами до кінчиків пальців. Так і кортить тріснути йому по потилиці.

- І мені дуже приємно, - руденька вкривається рум’янцем.

- Іще побачимося, - буркаю я, різко розвертаючись, та крокуючи на вихід. Навіть не озираюся, просто чую, як брат слідує за мною, наздоганяючи уже надворі. Закидає руку на плече та голосно сміється.