Розділ 16. Тім

  Страшенно не люблю сидіти без діла, тому трохи роздратувався, коли зрозумів, що дощ затягнувся і мій приїзд на майданчик виявився марним. «Особливості роботи в кіно», - пояснив  адміністратор, вибачившись за те, що мені довелося даремно приїхати. Проте грошову компенсацію видав. Хоч якийсь плюс.

  А ще плюсом є те, що мій братик має пікап, який придбав спеціально для транспортування байків. Тому швидка допомога вчасно поспіла і моєму новенькому красеневі не довелось довго мокнути під дощем, що є недобре для мотоциклу – можуть почати іржавіти його нутрощі.

  Наступного дня мене все-таки викликають на зйомку проїздів. Влад також приїздить на майданчик, зізнаючись, що через це в нього накрився вихідний день. Ось тобі й позаплановий дощик.

- Тут завжди все настільки непередбачувано? – питаю його поки п’ємо каву в перерві. – А якби ти мав плани й не зміг би приїхати?

- Гадаю, сьогодні не в мене одного зірвалися плани, - стенає плечима. – Вихідний мав бути у всієї знімальної групи. Така вона специфіка роботи в кіно. Всі про це знають, в тому числі, продюсери, які вкладають в це гроші. Кожен позаплановий знімальний день – додаткові витрати.

- Ризикований бізнес.

- Ага.

- Але все-таки де-кому сьогодні більш пощастило, - всміхаюся. – Твоїй партнерці, наприклад, - не знаю, чого мені не дає спокою та руда. Може, тому, що вона цілком відповідає сформованому в моїй голові стереотипу жінки-актриси? Так не люблю в людях награність та нещирість, що при найменшій нагоді намагаюся вивести на чисту воду усіх, хто наділений цими якостями. До речі, учора мені це, здається, вдалося.

- Так, Варі випали два вихідних дні, - промовляє якимсь дивним, задумливим тоном мій співрозмовник.

- Зізнавайся, костюмер мала рацію? Дівчисько тобі подобається? – жартома штурхаю його кулаком в плече.   

- Кому може не сподобатися така красуня? – актор розпливається в посмішці.  

- Ну, не знаю, руді дівчата – не на кожен смак.

- Не на кожен пересічний смак, - виправляє мене Влад. – Особисто мені до смаку особливі, унікальні, яскраві дівчата!

- Ну, гаразд, згоден, - згадую, що колись дуже давно і мені припала до душі руденька. Щоправда, вона була повною протилежністю обговорюваної нами актриси – така мила, ніжна та з вогником. Вже й не пригадаю ані імені її, ані зовнішності, в пам’яті викарбувалося лише густе кучеряве волосся. Не те, щоб я був настільки байдужим та легковажним, просто, щойно дізнався, що мала вчиться у восьмому класі (а я, на секундочку, закінчував одинадцятий!), мене, як відрізало. - Втім, гарне личко – це ж не головне, - вголос продовжую роздуми. - Я он щойно розбігся з такою красунею! Просто янгол, дівчинка із обкладинки! Але, блін, нудно було до чортиків! Ми немов розмовляли на двох різних мовах – цілком протилежні погляди на життя. Тож тепер я певен - ніяка зовнішня краса не здатна компенсувати душевні розбіжності…

- Я думав, ти жорсткий байкер, а виявляється - справжній романтик! – тепер вже актор штурхає мене в плече, кепкуючи.

- Ага, романтик ще той, - саркастично всміхаюсь.

- Тім, не знаю, як ти, але я поки що не нагулявся. Яка різниця, який там характер у дівчини? Я ж не збираюсь навіки пов’язувати з нею життя. Побули трохи разом, щось не сподобалося, розбіглися. Навіщо ускладнювати?

  Я не відповідаю, лиш мовчки киваю, погоджуючись. Кожному своє, як-то кажуть. Врешті-решт, не всі такі перебірливі, як я. Розтрачувати енергію на аби-кого мені точно не хочеться, на щастя, маю, куди її діти.

  Наша з Владом розмова сходить нанівець. Нема сенсу підколювати пацана тим, що він обрав пасію з кепським характером. Все одно його це не бентежить.

  Наступні зйомки в мене будуть через день, а якщо бути точнішим, то за півтора дні, бо маю приїхати на майданчик о дванадцятій ночі. Зйомки відбуватимуться у відомому заміському клубі відпочинку, власником якого, за чарівним збігом обставин, є наш постійний клієнт. Телефоную йому та цікавлюся, шо там і як, і той пропонує приїхати трохи завчасно, релакснути в сауні, поплавати у басейні. Вирішую, що гріх втрачати подібну можливість, раз уже доведеться їхати в таку далечінь, то хоч отримаю задоволення. Підмовляю Тоху скласти мені компанію, і той з радістю погоджується, бо тиждень у нього видався непростий,  відпочинок буде вельми доречним. Мене час від часу мучить сумління, що я мало допомагаю, бо більшість часу проводжу на знімальному майданчику, проте брат сам підписав мене на цю авантюру, тому маємо те, шо маємо.

  Коли приїжджаємо в клуб, там вирують спокій та тиша. Сезон тільки-но починається, повітря під вечір не надто тепле, тому коло басейну народ відпочиває переважно в першій половині дня, коли шкварить сонце. Сьогодні ж додатковою причиною відсутності відпочиваючих є те, що територію клубу орендували під зйомки. Де-не-де клопочуть декоратори, готуючи простір для кіно-вечірки.

  Ми з Тоні проходимо в приміщення клубу, який являє собою просторий триповерховий особняк, на першому поверсі якого знаходиться сауна та ресторан, на другому – спа-салон, а на третьому – готельні номери. Нас зустрічає адміністраторка, люб’язно всміхаючись та повідомляючи, що власник велів їй зробити нам гарну знижку, в тому числі, на готельний номер, якщо раптом вирішимо залишитися на ніч.