Розділ 10.

Після авансованої відплати Артемові, Соломія мовчки тинялася вулицями міста і відверто не розуміла, де схибила? Що пішло не так, адже їхні стосунки тільки налагодились? Принаймні вона так гадала.

Але, Юля… Її старання затягнути Артема до ліжка виявилися не марними. Дівчина впоралася зі своїм завданням на відмінно, що й зародило сумніви у серці зрадженої Соломії.

Чи була та зрада правдою? Вона не могла сказати напевно, адже свічку їм не тримала. Юля з легкістю могла підлаштувати цю театральну постанову для одного глядача. 

Батько сам казав, що вони чай пили. Можна було підсипати йому туди якоїсь гидоти, щоб його вирубало, а потім діло з кінцями. У всіх фільмах так, чому ж тоді у реальному житті не можна було вчинити аналогічно?

Взагалі, ця ситуація здавалася їй абсурдною! 

Юля не так давно вийшла заміж і не за аби-кого! Павло здавався доволі привабливим та статним чоловіком. Якби вона не закохалася у Артема, можливо, навіть розглянула б Павла, як непоганого кандидата, але все було не так просто…

Вона заплуталась. Злість на Артема била через край не дозволяючи мозку мислити тверезо. 

Мав пройти певний час, перш ніж її думки згрупуються в якийсь логічний ланцюжок і видадуть заключення. Одного дня було замало.

Соломія повернулася на квартиру пізно вночі. Вона не знала, як їй жити далі: плюнути на довбану столицю і повернутися в село, чи зціпити зуби, закрити наївне серце на замок і мовчки йти до мети. Попри свої внутрішні протиріччя дівчина хотіла довчитися.  Вона вже втратила цілий рік, коли не поступили одразу після школи. Втрачати такий шанс знову було б цілком безглуздо і нерозумно. Соля не могла так вчинити, вона сильна і обов'язково переживе цей гіркий досвід. 

На ранок життя чомусь здалося не таким похмурим і беззмістовним. Після ночі завжди приходив світанок, так само, як і після чорної смуги, біла. В житті головне закономірність, от і Соломія надіялась, що все налагодиться.

Вмивши втомлене і трохи розпухле обличчя прохолодною водою дівчина відмітила, що вигляд в неї, наче в побитого пса. Так бути не повинно, тому Соля вирішила підправити ці невеличкі недоліки тональним кремом і пудрою. Очі теж вирішила трохи виділити за допомогою олівця і туші для вій. Попри все на світі вона не бажала показувати свої сльози тому маскувалася всіма можливими способами, допоки не задзонив її телефон.

Дівчина метнулася у вітальню, вхопила гаджет до рук і оторопіла. Телефонував він. Артем. 

Правиця миттю затремтіла, серце стислося у тугий вузол, дихання, наче хтось відняв кидаючи на груди дівчини величезну бетонну плиту. 

Вона не знала, що робити. Проігнорити? Вимкнути? Чи підняти слухавку і вислухати чого він хоче?

Соломія вибрала останнє і посунула пальцем вгору відповідаючи на дзвінок.

— Слухаю, — якомога байдуже сказал вона, а всередині знову закипала від гніву.

— Солю тільки не кидай слухавку, нам треба поговорити, — голос Артема звучав якось приглушено і важко. Якщо він вирішив кинути її по телефону, то зараз в нього була чудова нагода.

— Говори, тільки швидко. Я на пари спізнююсь, — холодно відрубала Соля.

— Я розумію, ти злишся через побачення, яке так і не відбулося, але я все поясню…

— Справді? — перебила в нетерплячці. — Дуже цікаво послухати, як ти будеш виправдовуватися! — її тон не давав жодних поблажок. Добре, що розмова була телефонна, а то від Артема залишилося б мокре місце.

— Мені вчора Юля подзвонила і попросила….

— З нею переспати? Чи полежати голяка на її ліжку? — терпець дівчини уривався з кожною секундою, тільки Артем не зовсім розумів, про що вона каже.

— Ти в своєму розумі? Юля попросила ліки купити для Дмитра Олександровича, бо сама не встигала. Потім ми чекали на тебе, пили чай і мені, мабуть, погано стало. Відключився я. Певно, налякав всіх, — припустив Артем продовжуючи. — Поки їхала швидка, я отямився, але голова розколювалася шалено. Мені поміряли тиск зробили укол і я вже хотів їхати додому, але якась сволота проколола в автівці шини, — Соломія на мить перестала дихати, згадуючи свій вчорашній прояв ревнощів і образи, після якого постраждало Артемове авто. Значить він таки не здогадався чия це була робота?

— Загалом, Юля вмовила мене заночувати в особняку. До тебе дзвонила, але схоже в тебе були інші справи.

— Що? — не втрималась вона від огидної брехні. — Ти ще й заночував з нею? Ну не козел, а? — вбита його зізнанням голосно обурилася дівчина. — Почнемо з того, Артемчику, що вчора я застукала тебе голого в ліжку любої сестрички. Навіть не смій заперечувати очевидного бо на місці шин наступного разу буде твій зад! Втямив? 

На тому кінці дроту запала гучна мовчанка. Дівчина не тямила себе від гніву і виплеснула все назовні відчуваючи тимчасове полегшення.

— Не знаю, кого ти там застукала, але мене в її ліжку не було, — його виправдання не мали жодного значення. Соля бачила його на власні очі і помилитися не могла. А він брехав. Козел!

— Навіть не думай до мене наближатися після неї, чуєш? Ніколи! — пригриміла злісно пожбуривши телефон на диван, а сама опустилася на підлогу.

В нього навіть духу не вистачило, щоб зізнатися… Слабак.