10.

Вриваючись до Віки, я бачу мучительний та холодний погляд. Кладу її папери на стіл, та сідаю на диван.

-Ти зараз всіх своїх вертаєш та даєш їм роботу. Хто не в країні даєш веб роботи, а хто тут то папери їм в руки. У тебе буде інша робота.

-А як же.. -Вона голосно вздихає не договоривши те, що хотіла, вона починає дзвонити комусь.

-Міша, моїх всіх повертаємо на роботу. Тим, хто за кордоном, давай веб роботи, а хто тут папери.. Так, дякую. -Поклала телефон та звертається до мене. -Яка робота для мене?

-Мені тут пташка нашептала, що ти знаєш італійську.

-Так, це правда.

-Як ти її почала вчити?

-Мені вона просто сподобалась та й почала її вчити.

-Ми всією командою летимо в Італію. На даний момент в тебе неділя відпустки та час для того щоб  зібрати речі. В Італії ми будемо +- місяць можливо два. Треба, щоб ми всі дивились, де буде будуватися готель. У нас замовлення мого знайомого, він хоче готель, а також щоб ми, а точніше ти, зробила планування території. Ми походимо, подивимось, послухаємо його всі вимоги. -Вона весь час слухала та кивала, але я бачу як їй важко. -А ще я тобі піднімаю зарплату. Ти більше всіх робиш роботу,тому зараз я тебе підвезу додому та відпочивай. Якщо я тебе побачу в офісі. Приб'ю. -Її собака весь час дивився на мене. -Да, Каспер.

-Я так розумію, в мене немає вибору.

-Так, ти зараз вже збираєшся, я тебе підвезу.

-Добре.

Вікторія Валієва

Вже завтра ми летимо до Італії. Застібаючи валізу почула дзвінок який поступив на мій телефон. Стас.

-Слухаю

-Через 5 хвилин до тебе заїду.

-Добре.