9.

Вівторок,20:38,офіс RoTeons. 

Вже як два дні я брала Каспера з собою на роботу. Він в мене вихований, тому ні на кого не гарчав. Зараз я сиджу на підлозі, це нормально для мене, документи також розкидані по підлозі. Каспер сидить на дивані та спить. До кабінету заходить Міша. 

-Ємаа, що тут відбувається? -Він обходить документи й проекти та кладе ще якісь папери на стіл.

-Міш.

-Слушаю.

-Вигуляй Каспера, будь ласка. Бо я не встигаю нічого, а ти ще роботи мені приніс.

-Добре. -Я переводжу погляд на собаку.

-Каспер, гуляти. -Він швидко підірвався з місця. -Ти сьогодні з ним, -Показую рукою на Мішу. -Слухайся його.

***

Вже як 20 хвилин їх немає. Стаса немає на роботі як 3 дні, причини ніхто не знає. Я нічого не вспіваю. Моя команда: перша половина захворіла, а друга половина чи взяла відпустку, чи працює. А заказів багато, дуже.

Так, Вікторія, зберися, й не таке бувало. Тут немає нікого, хто тобі допоможе. Всі вже вдома, а тобі прийдеться сидіти тут ніч.

-Каспер тепер твій, я додому. Якщо що, звони.-Міша тихенько зайшов до мене. На його слова я відповіла кивком.

***

Середа,4:29,офіс RoTeons.

На подив я швидко справилась з 40% всієї роботи. Я без сил, зарплата нормальна, але я не можу. Все навалилось на мене в один момент. Я на нулі. 

Ще пройшли 4 години, 60% вже зроблено. 8 годин ранку. Я вже п'ю третю чашку кави. А мені ще треба буде робити веб роботи. А не можу. 

-Вікторія, просинайся. -Відкриваю очі та розумію, що перед мною стоїть Саша. -Стас скликає нас на нараду.

-Він тут? -Чоловік кивнув. -Скажи, що в мене багато роботи, я не зможу.

-Я бачу, що тебе тут просто кинули з цією роботою. Я замовлю за тебе словечко, а ти їдь додому.

-Ні. В мене проекти, які треба до завтра включно здати. Ось. Візьми ці папери та передай йому.

-Добре. Як хочеш. Якщо що, гукай.

-Добре.

Стас Веремчук

Сижу я в прозорій з Діном та Богданом. Я відправив Сашу до Віки, але вона щось не йде.

-Де той Саша? 

-Та он він, йде. -Відповів Діно Богдану, якому не сидиться на місці. Саша повернувся без лиця, щось мені це не подобається.

-А де Віка? -Саша кидає якісь папери на стіл з силою так, що звук був наче якась кулька лопнула.

-Ти.. -Саша повернув голову на мене. -Що ти з нею зробив?

-Я? -Нічого не розумію.

-Не я ж.

-В неї щось трапилось? -Я помітив, що вона останню неділю ходить якась засмучена.

-Трапилось те, що я з шести ранку в офісі, а вона цілу ніч провела в офісі, розгрібаючи документи, малюючи проекти та робилючи веб роботи. ЦІЛУ, ТВОЮ МАТЬ, НІЧ. А ти зараз на рослабоні сидиш та нічого не робиш. А вона мучається бо хтось -Саша перевів погляд на Богдана. - закидав її роботою. 

-Так навіщо їй це робити якщо в неї є команда? -Діно теж нічого не розуміє.

-А ти спитай у свого дружка, це ж він половину її команди у відпуску відпустив.-Дін повертає на мене голову я киваю. Так, таке було. -А друга половина сама не справляється, що вже можна казати про Віку.

-Я так розумію вона не прийде? -Богдану Саша відповів кивком. 

-Стас, я все розумію. Але ти хотів взяти великий проект, а без Вікі ми не почнем його нормально й часу в нас небагато. Вона сама не вигрібе. Або вона все залишить і почне з нами цей глобальний проект.

-Та я вже зрозумів. -Встаю з крісла, беру її папери та направляюсь до її кабінету.