2.

Київ, 19:28, неділя

Зараз хотілось би завалитись в ліжко, але ще вечерю готувати.. Ні, замовлю щось – думки, поки їду до ліфта.

-Привіт. Одразу кажу, сьогодні вечерю я не готую, замовимо? -Промовила як тільки зайшла до квартири.

-Андрію? Андрій? – його не виявилось дома.

Добре, сама замовлю щось, але спочатку прийму душ..

Київ, 20:08, неділя

-Привіт! Як пройшла співбесіда? – прийшовши додому Андрій.

-Ти як дізнався що я дома?

-Так капців твоїх в коридорі немає.

-М-м, зрозуміло. - Говорю я, не відриваючись від ноутбука. - Я замовила суші в Євразії, готувати не хочу, втомилась.

-Так як пройшла співбесіда? Тебе можна привітати? – з-заохоченням запитав Андрій.

-Мені здається я їм сподобалась, але результатів ще немає. Обіцяли надіслати сьогодні ввечері.

-Це добре.

Київ, 20:18, неділя

Хтось постував у двері.

-О це мабуть доставка! – зраділа бо була голодна, та побігла відчиняти.

Я так насолоджувалась їжею, що навіть не почула повідомлення з результатами співбесіди. Але повечерявши я залізла у телефон і побачила нове повідомлення на пошті. А повідомлення прийшло не від пошти компанії, а від  якогось Стаса.  Прочитавши назву пошти я зрозуміла що це мій бос.

«Ви прийняті на роботу! Завтра можете розпочинати свою роботу. Кабінет для вас підготовлений. На перший час візьміть ноутбук та документи, книги, тут Вам вирішувати. О 9 ранку бути на місці. У першій половині дня будемо обговорювати плани. Гарного вечора, до зустрічі!» 

Київ, 8:53, понеділок.

 Сьогодні я вділа червоне плаття, чорний піджак та чорні підбори. Макіяж не змінився. На заправці поблизу вже мого офісу, там я взяла лате. Приблизно дві години тому до мене додзвонився Богдан. По його словам він теж головний. Давайте будемо називати це команда. Богдан, Юра, Саша чи Олексій, я і Стас. Богдан мені подзвонив і сказав що вони будуть чекати мене на 1 поверсі і мені можна заїхати на територію. Відриваючись від телефона, я дивлюся на знайому мені приймальню. І бачу компанію чоловіків які щось дуже сумбурно обговорюють. Підійшовши ближче я бачу знайомі обличчя. Не дуже приємний момент коли ця вся толпа повертається на мене.

- Доброго ранку усім. – Кажу я і дивлюся хто тут стоїть. Їх чотири, це не враховуючи мене. І всі вони в ділових чорних костюмах.

- Доброго ранку. – Це Юра, я його впізнала. А Саша посміхнувся та кивнув мені.

- Доброго ранку, Богдан. - Шатен, карі очі. І так, вони всі накачені.

- Вікторія.

Хлопці мені показали мій кабінет. По дорозі вони розказали, що в команді тут всі друзі і всі звертаюся на Ти навіть до Стаса. Потрібні папери ми підписали, тепер я офіційний співробітник. Я не брала багато для свого кабінету. Ноутбук, документи про мої роботи і веб роботи, канцелярія, на поличках і на столі поставила свічки. Кабінет в білих-чорних тонах. Мене познайомили с моєю командою в який 15 чоловік. Багато робити і я б сама не впоралась. Увагу від моїх думок відвернув стукіт в двері. Розвертаюся від панорамного вікна на кріслі, говорю.

- Да-да. – відкривається двері і заходить до кімнати незнайомий мені чоловік.

- Я бачу ти вже облаштувалась.

- Правильно розумію, Станіслав Вікторович?

- Можна просто Спас. Я приніс документи, мені треба щоб ти це все відобразила в програмі. Замовник ще не знає, що саме він хоче, тому там декілька варіантів. Це будинок. Зараз – Стас дивиться на телефон.- 10 годин. В тебе є час до 13:00.

- Клади я подивлюсь.

- Подивимося на що ти здатна.

- Якщо хочеш, можеш подивитися мої роботи ось там. – Вказую на полички зліва від мене. –Там всі мої роботи. Веб-дизайном я займаюся в 19, тому там мої роботи з 19 років. –Він переводить погляд на папки й починає йти до них. Він взяв одну папку з п’яти. Поки він гортає я дивлюся на документи які він приніс. Я вже подібну роботу робила, тому буде не складно.

-Гарні роботи і там все продумала, це добре.

-Прийму це як комплімент.

Київ, 12:49 , понеділок.

Зробивши три різних варіантів будинків, я прийнялась обдивлятися інші документи. Архітектор який був до мене, скажу чесно, не дуже добре робив свою роботу.  Відкривається двері і до мене заглядає Саша.

- Стас закликає всіх до себе. - Я встаю з крісла та починаю йти за ним. Ми піднялися на один поверх вище. Заходячи в кабінет, я побачила всю команду. Стас сидів на своєму кріслі, Юра і Саша сиділи на диванчику. Богдан сів на чорних та м’який стілець, я сіла біля нього.

- У нас крупні проблеми. – Стас переводить свій погляд на мене. Подивившись на його я побачила спокій. - Але я хочу послухати Вікторію.

- Проблема в ній? - Переводить погляд Юра на мене, а потім на Стаса.

- Ні. Я про замовлення.

- Я скинула на пошту.

- Добре, а тепер повернемося до проблеми. - Сказавши Стас, встав та уперся тілом на стіл. - У нас впали рейтинги. Після звільнення нашого колеги, від нас відмовилося багато клієнтів, а це дуже гарні суми. Ще недільку у такому темпі і ми підемо в мінус. Дуже великий мінус. У кого є якісь ідеї?

- Реклама тут нам не допоможе. – Говорить Богдан дивлячись на Юру.

- Це точно. – Саша погоджується із Богданом.

- Реклами тут нам звісно не допоможуть. – Погорячи дивлюсь у вікно.

- Ти про що? – Сказав Юра, а подивились на мене усі.

- Я можу помилятися, але нам потрібні сплітки.  До вас приєдналась жінка в колектив при тому всьому що у вас завжди були чоловіки, саме цим треба користуватися. Подумають всі що я просто чиясь дівчина чи типу того. Ось цим треба користуватися. – Переводжу погляд з вікна, яке на всю стінку на них. - Або ж підписувати крупні угоди. – закінчивши, я переводжу погляд на Стаса.