22 Євген

22 Євген

Перед очима все ще дві Свєтині “капустинки”. Якого біса я поперся нести їй рушник? Відіслав би діда краще. А тепер мій організм бунтує, від її присутності. Дурепа непередбачувана. Думав, вона при нагоді втече від мене у вільну кімнату, а не моститиме свою дупу поруч на ліжко.

Я так втомився. Очі печуть, ноги гудуть, все тіло було як один суцільний синець. І що? А нічого! Варто дівчині лягти поруч і почати дражнити своїм ароматом трав'яного шампуню, як втома кудись поділась. Члену он наплювати на все. Стирчить собі, і не думає опадати.

Хочу її до чортиків. І хоч розум каже - не час, не те місце, і взагалі мені з нею не по дорозі, та тілу начхати.

Серце чомусь б'ється нерівно, на шкірі сироти, м'язи зводить ледве не до судом.

Краля ніяк не вляжеться спокійно. То стегнами крутила, потім лягла на спину, колихаючись на рівні очей своїми грудьми. Звабливі. як тануче морозиво вершини. До яких невимовно хочеться притиснутись губами.

- Від тебе пахне сонцем, - каже, зазираючи мені в очі.

- А як пахне сонце? - пошепки питаю у неї.

- Напевно як ти. Сталь і сонце, - витягує руку і торкається моєї щоки. - Колюче, гаряче і розпечене…

- Блять! Ти б краще мовчала!

- Не виходить, - вона зітхає, продовжують вивчати кінчиками пальців моє обличчя. - Коли говорю, від мене відступає страх.

Моргаю. Не хочу розчинятися в її погляді. Там такий вир, куди можна запросто провалиться, і не вибратись. А мені тільки цього не вистачало. Вона така пещена, правильна, хоч і трохи пришелепкувата. Як і всі татусеві донечки. А я - одинак, що ніколи не звяже своє життя з жінкою.

От про що я знову думаю? Треба думати про необідність відпочинку, а не про те, що пола халата зсунулась і під ним у Світлани виявляється нічого й немає.

- Ти геть божевільна? - задихаюсь від обурення. Я тут з усіх сил намагаюсь перебороти власну хіть, а вона гола лежить! Як тут можна тримати себе в руках? Як взагалі можна щось наказувати своєму тілу, якщо моя рука вже повзе у виріз старого халату, щоб торкнутись ідеальної кулі її грудей. І я відстежую цей рефлекторний рух, але не може перебороти це бажання. Я ж ще пам'ятаю ці груди у двох іпостасях. Голі і затиснуті в тонке мереживо ліфчика. І бог свідок - я уявлення не маю, котре з тих видовищ було прекрасніше.

- З нас двох - я адекватніша, - каже дівчина.

- Тоді якого біса ти без білизни? - торкаюсь її шкіри пальцями. Обережно. Може дасть мені по руках і втече? Я б на її місці так і зробив. Але дівчина знову непередбачувана.

- Я її випрала. А ходити в мокрому дуже некомфортно, - її зіниці розширюються, коли моя долоня нахабно накриває одну з “капустинок” і легко стискає.

Зараз навіть Скирба з автоматом не змусив би мене забрати руку від доступної розкоші. М'які, пружні, бездоганні груди. Стискаю між середнім і безіменним пальцем сосок. Світлана закушує губу. Втягує різко повітря носом.

- А чому тобі Дмитро дав одяг, а мені ні?

- Спитаю, як повернеться, - відповідаю, і теж втягую повітря сильніше. Від дівчини пахне ледь чутно її власним запахом. Це якась суміш ароматів, що діє на мене як афродизіак.

Ну годі. У мене тіло не зі сталі. Треба припиняти цю дурнувату гру і справді поспати. Бо ще мить і я втрачу голову. А потім обоє пошкодуємо.

Я заплющую очі. Руку прибирати від теплого тіла не хочеться. Тим більше. що я відчуваю як б'ється серце Світлани. Стрімко, швидко, в так з моїм.

- Жень, - вона набирає повітря в легені, і я відчуваю це рукою. І знову у мене сіпається все в штанях. Треба забрати руку. Може їй і подобається, але я так довго не витримаю.

- Спи, - наказую кралі.

- Ні. Я тут подумала, а що як нас вб'ють?

- Тіпун тобі на язик!

- А раптом?

• - Ну то пиріжки поїдять.

- Просто у мене ніколи такого не було, щоб я до тремтіння пальців на ногах хотіла когось..

- А як же той дрищ? - розплющую очі. Знову вивчаю її обличчя.Трішки зіпсоване тривалими пригодами, облущене і червоне в деяких місцях. Але все одно - гарненьке як в ляльки.

- То була помилка, - вії у Свєти тріпотять. - Мова не про нього.

Вона совається знову біля мене, і нахабно закидає ногу мені на стегно.

- А про що? Ти вирішила раптом поділитись своїми таємницями інтимного характеру? Так я не священник, сповідувати тебе не наймався.

- Ти таке хамло! - вона ніби навмисно треться стегном. А я пам'ятаю, що у неї гола кицька. І у мене скоро чорні кола перед очима будуть від бажання. Найкраще рішення - відіпхнути її і відвернутись. Тільки я чомусь не можу.

- Вибач, - опановую себе. - Якщо тобі так важливо сказати це, то скажи, і будемо спати.

- Як ти можеш спати, коли сам казав що ти мене хочеш?

- Мовчки!