Стокгольмський синдром

10 Євген

10

Євген

Як це розвидіти тепер назад? За які мені гріхи було послане це видовище? І головне на який дідько я взагалі туди подивився? Це як в тому анекдоті про вовка і кобиляче копито «чого я туди поліз, якщо й читати не вмію?».

От і я. Дурень. Тепер перед очима стоять дві шикарні цицьки блондинки! Дві головки капусти затягнуті в мереживо. Таке тонке, що абсолютно нічого не приховує. Тонкі лінії від лямок купальника, золотава засмага на плечах, і молочно-біла шкіра нижче. А в центрі дві темні ареоли і бадьоро підняті соски!

- Може ти пересядеш в кабіну? – я кивнув в бік хлопців. – Впевнений, їх куди більше зацікавлять твої сумнівні принади.

- О, ні, я хочу бути поруч з тим, хто зможе мене захистити, - томно видихнула дівка. – Чи не ти мені це обіцяв? А, альфа-самець?

- Я вже шкодую про ці слова, - ще і губи досі пам’ятають смак дівки. Вона була такою м’якою, як морозиво на сонці… Блять!

«Ти вляжешся сьогодні?!» - подумки звернувся до свого члена, який занадто бурно реагував на присутність Свєти-Насті. Треба покінчити з цим якнайшвидше.

Я трішки помовчав, переводячи подих і збираючи думки до купи.

- Настю, я б хотів серйозно поговорити, - максимально строго звернувся до дівчини, коли моє тіло так-сяк почало мені коритися.

- Про що?

- Про тебе і Михайла…

- Тут так душно, - дівка обмахнулась руками. – А ти мені води зажалів…

- На! – і справді, дівчина зробила чималий забіг, тож, мабуть, її мучить спрага. Я дістав з наплічника пляшку, і простягнув її білявці.

- Дякую, - вона чарівно усміхнулась, і на кілька секунд жадібно припала губами до горлечка.

А потім нахабно вилила рештки води собі на шию і груди! Я ледве стримав гарчання. Мокра футболка тепер більше показувала, ніж приховувала, це ще з урахуванням того що я знаю, що під тією тканиною.

- Так краще, - дівчина усміхнулась. – Так про що ти хотів поговорити?

- Про твої стосунки з Михайлом…

- З яким Михайлом?

- От тільки не треба тут дурепою прикидуватися! Ти єдина, хто була з ним до його смерті!

- Казати протилежне я так розумію сенсу немає? – вона гордо випнула свої цицьки, чим знову збила мене з пантелику. – Значить і розмова наша скінчилась!

Дівчина трішки помовчала, роздивляючись то тент в тріщинках, то підлогу. А я роздумував як з неї витрясти правду? Придушити тут? Так почне борсатись. І водій почує. Почати погрожувати?

- Я заплачу, - нарешті найшовся з виходом з ситуації я.

- За що? – у Свєти-Насті здивовано округлились очі. – За моральну шкоду? Буде досить позбутися твоє присутності. В грошах я потреби не маю!

 І задерла зухвало носа. Теж мені принцеса вишукалась.

- Я знав Мішу, у нього був компромат на всіх, і самотужки ти тією інформацією не зможеш розпоряджатися, - ще раз спробував пробитися до її здорового глузду. Якщо вона вважає, що наявність у неї інформації автоматично робить її недоторканою, то вона помиляється. Бо насправді зараз вона мішень.

- Я уявлення не маю про що ти говориш! Я втомилась від тебе, і…

Автомобіль почав уповільнювати рух.  А потім і зовсім став. Я зробив принцесі знак мовчати, і визирнув з кузова. Ми стояли на заправці на околиці міста. Саме час прощатись з нашим «таксі».

Я зістрибнув на асфальт, і поманив блондинку до себе. Як би мені не хотілось уникнути фізичного контакту, та довелось її підтримати. А вона, б’юсь об заклад, умисно ковзнула по мені своїм тілом, зачіпаючи своїми «капустинами» мене.

- Послухай, - я повів її тримаючи за руку, пам’ятаючи, що дівчина може дременути від мене. – Якщо ти думаєш, що твоя акторська гра тебе врятує, ти помиляєшся. Це  я витрачаю час на вмовляння. А Скирба буде діяти зовсім іншими методами! Хочеш щоб тебе покалічили?

- Та годі вже! – дівчина смикнула пальці з моєї долоні. Але тримав я її міцно. Вона ще раз спробувала звільнитися, поки ми вийшли на тротуар і попрямували в напрямку житлового масиву. Треба шукати нову тачку, і тікати з міста, поки нас не помітили люди Скирби.

На зустріч нам їхав хлопець на електросамокаті. Я трішки поступився, щоб пропустити його. А Свєта-Настя раптом штовхнула хлопця, коли він проїжджав повз нас. Той не чекаючи нападу випустив самокат, і почав завалюватися на землю.

От тут принцеса і продемонструвала свою підступність. Бо знову вдарила мене. Тепер під коліно, так що я присів, а вона звільнила руку і підхопила самокат з тротуару.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше