2 Світлана

2

Світлана

Життєрадісний вигляд Олега приводив мене у відчай, і змушував зривати зло на ні в чому неповинних офіціантах.

- Свєта, та яка тебе муха вкусила? – дивувалась Марина.

Ну звісно, яка? Їй не зрозуміти, це ж не її хлопець з захватом віддавався розпусті, поки вона  водному спідньому ковтала сльози під його балконом.

Ну гаразд, Олег не мій хлопець. А я рюмсала не довго. Та все одно падати в пісок з другого поверху боляче, а бути вкотре проігнорованою і того не приємніше. Що вже казати про мої потуги нишком прослизнути на свій поверх, так щоб ніхто не помітив моє сексуальне негліже?

Нормальна дівчина на моєму б місці вже давно б плюнула і забула. А я не могла. Краяла своє серденько по живому, і все думала як можна привернути увагу Олега. Мабуть спрацьовував ефект того, що мені ніхто ні в чому з дитинства не відмовляв. І ось ця одна єдина неприступна твердиня зводила мене тепер з розуму. Я мала отримати Олега за всяку ціну. І крапка.

- Глянь який рятівник, - прошепотіла Маріша, поки Стас не чув. Звісно подруга хотіла перемкнути мою увагу на іншого чоловіка.

Рятівник був достойний захвату, не сперечаюсь. Засмаглий, тренований, з татухой восьминіга… І абсолютно не в моєму смаку. Занадто багато м’язів. Інша справа Олежик – він не качок, і не субтильний. Якраз щось таке посередині, підтягнутий інтелігент. Мене страшенно заводять розумні чоловіки.

- Я б не проти була, щоб мене такий врятував, - продовжила розпалювати мою цікавість Марина.

- А я б не проти була, щоб мене врятував хтось інший, - зітхнула я.

Олег, наприклад. Це ж класичний сценарій. Герой рятує прекрасну діву і закохується  в неї по вуха.

Я навіть капучино до рота не донесла, вражена своєю новою ідеєю. Ну звісно, Олег має мене врятувати!

Кинула погляд на море, де сьогодні білим бурунами здіймались хвилі. Піти поплавати і ненароком почати тонути? Не повірить. Гадство.  Я надто добре плаваю, для того щоб мене притопили такі хвилі.

Та і взагалі. Не той ефект. Має бути реальна небезпека. Щось таке, щоб було неабияке. Щоб адреналін від його геройства вирував.

- Маріш, ти ж родом звідси? - закинула я вудку до подруги.

- Ну так.

-  І знаєш тут всіх?

- Скажеш таке, - фиркнула дівчина. – Я вже років з сім тут не живу.

- Ну друзі ж залишились, приятелі?

- А тобі навіщо треба? – Марина скосила погляд на Стасика, який палив біля спеціальної урни.

- Питання життя і смерті! – запевнила подругу.

- Так, Свєта, що ти там вже напридумувала?

- Мені треба послуга від місцевих.

В Марини заблищали очі від цікавості.

- Ходімо припудрити носики, - вона відставила свою каву, і усміхнулась хлопцям, що викинули недопалки і йшли до нас. – Пупсичку, я на хвильку, - промуркотіла до Стаса.

Ледь ми відійшли на кілька кроків від столиків, як Марина вчепилась в мене залізною хваткою.

- Ну? – в туалет ми навіть не зайшли. Тупцювались біля дверей, пропускаючи туди інших дівчат.

- Мені треба інсценувати викрадення!

- Ти що зовсім з глузду з’їхала?

- А ти уяви як це романтично! І ти будеш керувати спецоперацією по моєму порятунку!

Подруга трішки задумалась, а потім мусила визнати, що ідея прикольна. Так і знала, що перспектива розіграти хлопців її зацікавить.

- А ти впевнена, що Олег кине все і буде перейматися твоєю долею?

- А ти сумніваєшся? -  в благородності свого обранця особисто я не сумнівалась.

- І що ти пропонуєш?

- Завтра у нас екскурсія на якийсь там острів, - почала на ходу придумувати я план. - Котрийсь з твоїх знайомих забере мене звідти. І напише записку вам всім трьом про викуп.

- А як при цьому тебе врятує Олег? – Марина скептично вигнула брови. – І де гарантія, що він не зателефонує твоїм батькам? Хочеш щоб сюди нагнали спецназ?

- Це вже твоя задача, змусити його почати пошуки самостійно на острові. Я там залишу якісь підказки…

- Які?

- Блін, Маріш, я ще не придумала! – я аж роздратувалась. Та я увесь план на чистій імпровізації щойно видала. – Поки знайдеш мені викрадача, я обдумаю деталі. Годиться? Головне, що Олег хутенько мене знайде, наваляє головному негіднику, тут треба обумовити що я готова щедро заплатити за пару синців. Допоможеш?

- Тільки заради тебе, - кивнула Марина. І я на радощах почала її обіймати.

- Ти найкраща подруга! Не уявляю, щоб я без тебе робила!