Моє нове забуте старе.

Розділ 2

Можете мене привітати через 2 роки я буду нормальною. Але про це згодом.

Почитавши модних експертів в соцмереж вирішила спробувати я піти до психолога ,надіюсь вона або він допоможе, а не погіршить і до того складну ситуацію.

Зібравшись з рана з новими силами вирішила міняти своє життя . Найперше що мені довелося прокинутися в 6 годин ранку, це виявилось досить складно за цей час від коли я не працюю офіційно прокидалась не раніше 10 години . Зробивши розминку ледь вилізла з ліжка , вирішила підшукати нову роботу в інтернеті . З горням кави відкрила ноут і почала шастати сторінками робіт підходящим мені  . На попередній роботі я працювала маркетологом, а ці кілька тижнів  консультувала компанії онлайн вдома. Звісно мені потрібна нормальна робота , бо інакше не вивезу психолога. Смішний жарт хіба мені потрібно зібрати всі краплі сил щоб мати гроші на людину яка буде мене мотивувати працювати . Кровообіг грошей називається . Жарти жартами я вже і знайшла психологиню для себе. Відгуки в неї хороші , люди задоволені це добре надіюсь вона мене не за гіпнотизує і  не я віддам їй всі свої гроші  ( просто в душі я єврей).

Самого ранку мені довелось швидко вдягатися мій будильник не задзвонив ,щоб його чорт обрав. Перший запис у психолога почну з запізнення і з жирною головою клас . Настрій рознести все до одного місця. Окей Ліза зберись проговорюючи ці слова як мантру собі під ніс  .

Замовивши таксі , так таксі рішила шиканути бо дуже поспішала . З гордовитою походкою зайшла до кабінету де мене зустріла . Дуже гарна жінка світловолоса з приємними рисами обличчя можливо на кілька років старша від мене . —Доброго дня . Ви Ліза так ? - мило спитала білявка в окулярах . — Так я слово за слово і я люблю цю жінку я хвилин тут двадцять , а таке відчуття ні би знаю її років сто . Я так довго ні з ким не говорила мій мовленнєвий апарат почав деградувати з прогресією. Джесіка виявилася зі своїми проблемами і ми швидко почали переходити на особисті проблеми одне одного. Година промайнула так швидко , що не захотілося іти додому

Вийшовши надвір я була така задоволена собою, що хоч один страх я переборола . З посмішкою на лиці з дулькою на голові щаслива вирішила ще прогулятися по парку до в дому  . Спойлер -це було невдалим рішення , за кілька хвилин почався дощ. Я вся мокра як цуцик зайшла до підʼїзду. Вирішила, що поїду ліфтом так швидше потраплю в теплу ванну. Ліфт не працює , такі реалії сьогодення . Дорогою я вже проклинаю і сходи і клятий ліфт, і це життя . Ох нарешті мій 7 поверх нарешті, витягнувши з сумки ключі почала відкривати двері ,і тут чую якийсь звук.- Доброго дня. Я ваш новий сусід.-

Від здивування я аш налякалася повернувшись до чоловіка я бачу перед собою гарного, високого чоловіка . -Привіт- єдине , що я могла видати зі свого нікчемного рота.  - він подивився на мене так якби я заборгувала йому 100 доларів.  Я хотіла вже майже зайти ,як він каже - Ліза це ж ти ? - що звідки він мене знає , якого хуя тут відбувається .  - Лізо ти мене не памʼятаєш це ж я ? - Що , і тут до мене починає доходити це й чоловік він той кого я кохало по справжньому. Той ским я сварилася та одночасно сміялася мій однокласник Вілльям . - Вілльєм це ти є тебе не впізнала ! - звісно не в пізнала останній раз я його бачила у восьмому класі тоді він був худорлявим, милим хлопчиною , а зараз переді мною чоловік з чіткими лініями обличчя, каштановим волосся , вдягнений в світлу футболку та прямі за кроєм джинси , він виглядає так наче сам Бог . Нашу мовчанку порушив він - ти гарно виглядаєш . Мої слова почали забуватися ,я не могли вимовити ні слова , сама ошелешена від таких слів, вимовила що перше мені попало в голову.  -Ти  тут живеш? - так відповів він з посмішкою.- Я хочу сюди переїхати будимо сусідами . - Ага- це єдине , що мені довелось вам вичавити із себе. - Вибач я поспішаю поговоримо іншим разом , тепер бачитимусь частіше  - сказав Вілльям . Навіть не дочекавшись прощання забігла до своєї квартири . Сама дивуюся , чому мені соромно перед моїм старим другом. Чому по всьому тілу мурашки ? А так точно я змокла , то ось чом він дивився на мене так , я схожа на місцеву божевільну . Розглядаючи себе в дзеркалі , почала плакати , що я давно уявляла як ми  зустрінемось, та я буду іншою гарнішою , розумнішою. А зараз я мокре цуценя без мейку , одягнена , що попало , з пучком на голові . Як він мене впізнав в такому жахливому вигляді.  Мені не гайно потрібно зваритися  в ванній .

День закінчився жахливо з істерикою та слізми .

Будь ласка підтримайте мене впобанням і коментарями .