Сто ранків до Незалежності

94

Стигнуть соняшники в полі -
Жовтий колір в небокрай.
Сонця промені ранкові
Несуть світло у наш край.

Сіре небо посиніло,
І якийсь щебече птах -
Це та ж мирна Україна,
Що ввижалася у снах.

Теплий вітер лине полем,
Дме з собою запах рос.
Як же хочеться, щоб з глини
Руський виявивсь колос.

Щоб не лилась кров безвинна,
Лиходіїв кат зустрів,
Щоб усе було відмінно
В нас і наших вояків!

Щоб родиною зібратись
В ріднім домі за столом,
Щоб радіти і пишатись
Перемогою над злом!

Подобається

#2402 в Різне
#613 в Поезія

Відредаговано: 24.08.2022