Сто ранків до Незалежності

67

Жовтогарячі стиглі абрикоси
Бадьористю своєю прикрашають сад,
Як гарно на них зранку сяють роси...
А в Харкові пекельним був закат.

Тут мир і тиша, світла пастораль,
Село повільно зустрічає новий ранок,
Стає до праці, щоби добрим був врожай...
А хтось вже не зустріне цей світанок.

Дитячий гомін і веселий сміх,
Життя щасливе, вільне безтурботне,
Тут всіма силами женуть зневіри гріх...
А на Донеччині бої ідуть спекотні.

Війна країну рве на два чужих світи,
І ворог докладе зусиль, щоб нас пересварити.
То ж не дамо йому дістатися мети,
Попри усе будем життю радіти!

І ранок буде добрим, вдалим день,
Ми будем сонце радо зустрічати,
Хай не стихає спів наших пісень,
Хай щастя запанує в кожній хаті!

Подобається

#2397 в Різне
#614 в Поезія

Відредаговано: 24.08.2022