Сто ранків до Незалежності

59

Ранок дощить.
Похмурий настрій.
Якась невпевнена хода.
Ворог все нищить.
Страчена сучасність.
І в серці оселилася журба.

Якось нездужаю.
Думки в пітьмі рояться.
Тасую долю картами надій.
Й водночас байдуже,
Потрібно посміхатись
В оскал мерзенний хтивой війни!

Немає слів.
Не знаю що бажати.
У серці біль вже звів своє кубло.
Що я хотів?
Аби війни не знати
Й щоб на розплату дочекалося ху#ло!

Добра усім!
Хай буде небо мирне!
Хай невразливим стане наш солдат!
Хай вистоїть наш дім!
Дай бог нам сили,
Щоб був закопаний останній окупант!

Подобається

#2402 в Різне
#613 в Поезія

Відредаговано: 24.08.2022