Сто ранків до Незалежності

40

Червоні намистини приміряють вишні,
Що нареченими стояли навесні.
Садок стоїть в зеленому вбранні.
І думка лине у життя колишнє.
Туди, де мир був й ніби не було війни,
Де діти бавились й не знали звук тривоги,
Коли на збройну не чекали допомогу,
Коли найкращі у боях не гинули сини.
Від спогадів ми маєм відштовхнутись,
Покласти все в нерівній боротьбі,
Щоб змусить орків кров'ю захлинутись
Тікати якнайшвидше з нашої землі!
Щоб сонце наше знов зійшло над небокраєм,
І ранок добрий наш осяяв шлях!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше