Сто ранків до Незалежності

32

Дощ за вікном думки сумні дарує.
Про тих, хто вже не вернеться назад,
Кого не оминув життєвий часопад,
Хто наших слів ніколи не почує.
На сонце вранішнє в негоді я чекаю,
Щоб розігнало у душі тягар,
Щоби засяяла веселка серед хмар,
Й благословило небо все, що я кохаю!
Нехай веселка зшиє наші рани,
Небесні і земні, нам завдані катами,
І хай вона в ворожім краї
Повстане чорним димом над містами!
Колеса хай кармічні обенуться:
Всі зло і біль до ворога вернуться!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше