Розділ 28. Любов – як обід: спочатку жінка подає холодне, потім гаряче… Але чоловік – як дитина: хоче одразу почати з солодкого.

Я спала. Так солодко, як уже давно не спала. І навіть нічого не снилось. Просто було тепло і затишно . А ще, дуже спокійно… Мені чулись звуки дощу за вікнном, бо ж дуже виразно краплі стукотіли по склу. Завжди любила цей звук ; він заспокоює і дарує відчуття захищеності, змиває погані спогади, помилки і залишає тільки досвід..
Щось лоскотало мені щоку. повернулась на інший бік, посилаючи до лоскотуна всі кари небесні. Знов лоскоче. Відмахнулась. Накрилась ковдрою. Висолопила пʼятку з-під покривала. Знов, щось лоскоче. Смикнула ногою і не одразу зрозуміла, що зіткнулась з перешкодою. І ця перешкода гулко гепнулась на деревʼяну долівку. Ба більше — ще й застогнало.

Накрилась ковдрою з головою і зручніше вмостившись, вирішила, що з проблемою покінчено. Та  соріти в дві дірки вже не було настрою. Розбурхали. А якщо мене розбурхати, я буду зла і неврівноважена і шанси, що перетворюсь в милу кицьку хоча б до кінця дня, дорівнюють нулю.

— Шо ж ти нервова зранку така?.. — з докором прогундосило … десь… в ногах.

Хутко скочивши на канапі, де вчора заснула після пляшки випитого вина, я спробувала сфокусувати зір на стражденному. Ним виявися ніхто інший, як господар помешкання. 
Костя сидів на дупі біля дивану і тримався за ніс. Ото мабуть і була та сама перешкода, з якою зустрілась моя пʼятка.

Глипнула на цього смертника. Ну нічому життя не вчить, ій-Богу! Дитячий садочок, група «Веселка».

— Віревський, — видихнула, — тобі інстинкт самозбереження в Бахмуті відбило? Чого до сплячої жінки  з лоскоткою лізиш?

— В Бахмуті в ніс так боляче мені не давали.. — прогундосило це нещастя і забрало руку під постраждалої частини тіла. 
Зламати не зламала, але кров носом таки пішла і набряк невеликий буде.

Похитала головою і з-під лоба глянула на це чудо. Відкинула ковдру і помітила на собі (точніше НЕ помітила) відсутність джинсів. Ну хоч футболка на місці. Оглянулась в пошуках одежини і не знайшовши поглядом вирішила, що Костя і так там все бачив, тому моя дупа в трусах, його точно не злякає. Так і прошвендяла повз нього на кухню до холодильника. 
Вже стоячи в неоднозначній позі біля морозилки, гукнула. 
— На диван сядь і голову закинь назад. 
Дістала з контейнера упаковку мороженої машини і пішла на допомогу.

Чоловік сидів, спершись на спинку дивану з відкинутою головою і стражденно стогнав, наче його добу били.

Підійшла впритул та хотіла прикласти морозяний пакет до обличчя,  але швидко була перехоплена цим хитруном і посажена на його коліна верхи.

Задоволений усміх розпливався на красивому писку, примружені очі робили вигляд, що заплющені, а бешкетна правиця розмістились на моїх напівголих сідницях.

Я хапала ротом повітря і тільки й могла, що соватись зверху на чоловікові. Одну мою руку від міцно утримував за своєю шиєю, друга ж була зайнята пакетом з малиною. 

От вже ж!

— Все! Лікуй! — пробурмотів це й гад і я зацідила йому рятівним пакетом прямо в обличчя, добиваючи. 
Костя зашипів, як кіт, та хватки не послабив. Ото вже… тільки лапищу свою стиснув сильніше на сідниці, від чого я посунулась ближче на ньому й відчула, що… таки справляю на цього конкретного чоловіка дуже захоплююче враження. Стійке таке, знаєте?!

Застогнав і звільнив мою дупу від своєї кінцівки та притримав холодний пакет на мордяці, щоб не сповз на його голий торс.

— Жорстока жінка..

— Хм.. ще вчора була кохана.. — пирхнула та спробувала встати, але була притиснута вільною рукою до сильних грудей. 
— Кохана, жорстока жінка, яка не дає..

— .. сексу?

— шансу.. — видихнув і відпустив пакет. Я повернула назад.

— Тримай, стражденний! Бо ніс буде, як балабушка!

Куточок красивих губ поповз уверх, я вигнула спину і вирішила тут посидіти верхи на цьому красеню. Все ж, почуття до нього були занадто гострими, а тіло цілком зрозуміло реагує уваги на нього. Та й не юна я діва вже, щоб ламатись… хоча.. Поламаюсь ще трохи. Нехай відчує на собі всі барви цього життя. 
— Лікуватимеш? 
— Ні! Покину пораненого на полі бою. — пирхнула сардонічно.

— Не покинеш…

— не покину. — констатувала. — Але ж помучити тебе мені ніщо не заважає?

— Совість?

Стукнула легенько кулачком по грудях.

— Де? Атрофувалась з віком, часом…

Віревський тісніше притиснув мене і трохи здвинув пакет. Я поклала назад, а від поглянув на мене одним оком.

— то шо робитимеш?

Повільно провела долонями по грудях. Почула його задавлений видих. Провела далі до шиї і схилилась до губ..

— Хочу… — прикусила нижню губу і злегка лизнула…— Костя стиха застогнав і захват на моїй талії посилився. Але ж я не могла так залишити чоловіка. Треба було терміново рятувати ситуацію. — їсти… їсти я хочу Віревський! А ти що подумав??? — вигукнула я і скориставшись ти, що Костя розслабився  зістрибнула з його колін і продефілювала знову до холодильника. Їсти дійсно хотілось. А те, що я в трусах, так то нічого . Якщо він хоче продовження, мій целюліт його не злякає. 
 

І не злякав!

___________[[[[[[
 

Костя.

Ця жінка в веде мене з розуму! 
Хіба я міг подумати, ота феєчка, яка привозила снікерси мені в окопи, з часом перетвориться у справжню відьму?! 

Ще й ці труси її чорні… мікроскопічні, перед очами, як ганчірка перед носом у бика. Не стрінги, але теж толку від них… Тільки фантазію збурюють і цілком природні бажання нормального чоловіка. Навіть ніс перестав боліти. Чи то від холодного пакету? Що це, до речі? Відліпив холод від постраждалої частини тіла. Мм, малина? То мабуть ще від Вікторіі залишилось. При згадці про колишню дружину, скривився і перевів погляд на звук, що долинав  зі сторони кухні. 
О, Господи! Краще б не дивився!

— Алю!!! — гукнув. Жінка випросталась і повернулась до мене обличчям. Піднесла до рота шматок огірка, надкусила.

— Мм?

— Ти якщо не хочеш того, що мені тільки що обламала, то одягни якісь штани!!!