Розділ 10. Усвідомлення

Ніколи Влад не міг би подумати, що засумує за тією пришелепкуватою причепою Алею. Спочатку він вважав це просто грою, розвагою на кілька тижнів. Проте.. йому сподобалось. Йому сподобалась її беззастережна любов і він, цим нагло користувався.. Навіщо? Навіщо тиснув, ображав.. чому так вчиняв із нею, до ладу й собі не міг відповісти. Усвідмлення прийде до нього набагато пізніше..

В армію вони з Костею тоді так і не сходили. Відбувшись воєнкою, отримали освіту і хороші перспективи по карʼєрі.

Почали іздити на стрільбище. Влад повернувся до боксу, яким займався в юності. Костя теж не пас задніх. Але розбіжності в стосунках таки далися в знаки і вони майже перестали спілкуватися. Причиною їм, була Олександра.

Тож, коли Влад отримав місце в німецькій ай-ті компанії, не вагався ні хвилини.

Німеччина здалася йому іншим світом. Влад так мріяв і стільки працював, аби отримаєте омріяне стажування в престижній фінансовій корпорації, що не помітив як таки отримав посаду і опинився на Берлінській землі. Германія була до нього прихильна. Навіть пандемія, яка вирувала Євпопою і Україною тут не відчувалась настільки сильно. Якось все тут було до ладу, до порядку. Якось вміли тут люди працювати не аби-як. Єдине, чого не вистачало хлопцю це тих цифрових рішень, які були в рідній країні та страшна, абсолютно непідвладна розуму середньостатистичного українця, бюрократія. Десятки фізичних листів, стільки ж електронних. Вістутність можливості переслати документи в месенджери, бо них там так не прийнято. Все це трохи вкурвлювало, але пристосуватися було цілком реально. Тому, побухтівши трохи на ці незручності, Влад таки прийшов до втішного висновку, що йому тут подобається. 
Перші тижні, гулянки перемішувались з роботою, знайомство з колективом та новим колоритом Германіі. Він вивчив всі паби і бари в своєму районі, його захопила свобода вираження і самоствердження людей цьогг міста. Побував біля знаменитої Берлінської стіни, послухав історії очевидців тих переломних подій. 
В роботі йому теж щастило. Хоч начальство й не дуже шкодувало «заробітчан», та через деякий час, Влад зміг себе добре зарекомендувати і навіть зі стажера перейти на більш високу посаду й поміняти нарешті житло. Бо малесенька квартирка, його геть не влаштовувала. Він звик до інших масштабів та рівня життя. А тому дуже наполегливо для цього працював. Йому обіцяли навіть допомогти отримати громадянство. Та для цього бажано було б одружитися з місцевою дівчиною і прожити разом хоча б рік. І от тут Влад кинувся у всі тяжкі…

Зміна дівчат, в який момент стала мукою… не такі.. всі не такі. Не такі красиві, не такі розумні, не такі веселі, не такі розкуті… 

Одного разу, після закінчення робочого дня він сидів в улюбленому барі і пив пиво. На дворі кружляв рідкий сніжок, що мерехтів в світлі ліхтарів і складалось враження, наче зграя мошкари вʼється навколо плафона, наче влітку в селі… куди він якось їздив з Алею. 
Аля.. Усвідомлення, що він скучив за нею, торкнуло не слабо. Прокотилось тілом і вдарило струмом в мозок. Рука ніби сама потягнулась до гаджета, а пальці надрукували в месенджері дуже самовпевнені слова.

Та для хлопця не  стала сюрпризом відповідь дівчини. Він очікував такого, бо ж і сам так відповів. Та більше його стурбувала новина про перелом руки. 
«Трясця!» — думав він. —« Що за мана?»

Владові відверто не подобались почуття, які починає викликати в ньому це дівчисько. Щось колихалось на дні його чорної душі, щось не дає покою…Він хотів терміново позбутися цього дивного тріскотіння в серці, тому швидко набрав Кості і так само швидко повідомив про стан Алі. 
Він залишить її для себе, як зручною дівчинкою, коли повернеться. А ще, вона обовʼязково відповість за те, що так нагло його відшила.