Розділ 5. Протилежності.

Хлопці познайомились ще на воєнній кафедрі. Та ніколи особливо не товаришували. Так, перекидались вітаннями та черговими фразами, на кшталт: Привіт, як справи. 
Та й по всьому. 
На вигляд зовсім різні молодики, протилежні не тільки зовні, а й навіть в соціальних статусах, якимось чином, вонитаки змогли зблизитись та знайти спільні інтереси. Як- то спорт, походи в гори, нічні клуби і, ясна річ, дівчата. Ось тут їм пощастило, оскільки хоч і інтерес був спільний, смаки у них відрізнялись. 
Влад віддавав перевагу яскравим, сміливим та розкутим дівчатам, не обтяженим моральними принципами та упередженнями. Йому подобались веселі та всебічно розвинені. І не дивлячись на свою свою розкутість, не бажав бачити поряд із собою, навіть якщо і на вечір, якусь тупу теличку. Йому подобалось усвідомлення, що його пасія не тільки розкута та сексуальна, а ще й має мозок у якому звивини таки не просто так рухаються. 
Костя..

Костя..Йому подобались різні дівчата. Та все ж в його оточенні в основному перебували дівчата, які віддають перевагу більше розумовому розвитку. Але, всі як на підбір, рідкісні красуні. 

Хлопцям й докладати зусиль для підкорення чергової кралі, не доводилось. Самі знаходились і вішались на шию? Наче намистини. Та ті, що легко здаються навіть не дивлячись на свій розум, довго не затримувались ні в ліжках, ні в серцях. 
Та, якщо у Влада серце було вільним, Костине, було зайняте.. і дуже давно. Мабуть з народження.

****************

Іх батьки товаришували між собою багато років. Спільна робота на одному заводі не могла не зблизити дві подружні пари. Та згодом мама Лєна та мама Свєта гуляли разом на дитячих майданчиках з майже однаковими візочками. Хоча у Світлани вже була одна донечка, Аня. Старшою на чотири роки.
Олена народила дівчинку, пʼятнадцятого березня. А Світлана — хлопчика, третього травня. Невелика різниця між дітьми зробила друзів іще ближчими, та ніхто не думав, що ці двоє карапузів будуть настільки тягнутися один до одного. Розлучити їх було майже не можливо. Кожен раз, коли малих забирали додому, все закінчувалось сльозами й соплями . Малі так міцно трималися за ручки, що навіть сидячи  різних візочках примудрились дотягнутись один до одного. Такого звʼязку ніхто й ніколи не бачив. Вони були наче продовженням один одного. 
Костя і Саня росли. Спільні ночівлі то Ольшанських, то у Віревських були звичною справою. В школу теж разом прийшли і за парту також сіли разом. Бешкетувати разом, наганяй від директорки теж отримували разом. А коли Альці у волосся однокласник зажбурнув жувальну гумку і розпатлав неслухняне волосся на потилиці так, що без стрижки не обійтись, то Костя відвів заплакану Алю до перукаря, а от однокласник ще довго ходив обчикрежений як вʼязень Бухенвальда. Костя йому влаштував такий барбершоп, що до цієї парочки вмить перестали задиратись. «Сіамські близнюки» — причерилося до них. Та друзі не зважали. 
Найтяжчим випробуванням в той час для них став переїзд  Кості з сімєю в інше місто. В столицю. Віревські купили квартиру у великому місті та й з роботою там було все налагоджено. Тому було прийняте рішення переїхати туди. Кості і Алі тоді було вже по сімнадцять. Це сталося майже перед випускним…

Вони стали першими один у одного. Їхня ніч була особливою для обох. Вони стали ближчими і відкрились остаточно й безповоротно не тільки тілами, а й душами. Сплели свої серця, заплутались венами, так , що не розірвати… Вони так думали..

Не сказати, що хтось із них здався першим, просто романтичні стосунки на відстані не витримали цього тиску. Та вони вирішили, що втрачати дружбу було б великим глупством. 
Та на жаль, так думав тільки Костя, але прийняв правила нової гри. Втратити Алю в усих сенсах для нього було б подібно смерті.

Він зустрічався з дівчатами. З декількома навіть довгенько. Та наскільки різало душу й серце, коли бачив сво Альку в обіймах чергового залицяльника. 
Вона перевелась в Київ на третьому  курсі. В його універ…

Це добре. На інший факультет — це погано. Так він її не бачив і перетинались тільки на рідкісних спільних лекціях. Обрані професії їм подобались, бо були зовсім не тими, чим в подальшому хотіли би займатися молоді люди. Та, на диво, Костя робив успіхи в айті сфері, потім вирішив йти на військову кафедру, познайомися з Владом, що був трохи старшим за нього. А от аспірантура могла б пролетіти , як фанера на Парижем, якби не Алька зі своєю впертістю. Свій факультет, вона до речі з горем навпіл закінчила і забула.

— це що, диплом? — запитав Костя, якось у Алі в гостях на орендованій квартирі, коли побачив дивну підставку під чашку…

— Ага— не відриваючись від екрану монітора, де Аля виконувала чергове замовлення на рекламний текст, кивнула і підняла чашку з підставки-диплома. — тільки на те й згодився. До речі, Юлька казала, що поставила якось чи-то сковорідку, чи -то каструлю, так покрутило , бЄдняжку. 
Секунд з тридцять в кімнаті стоїла тиша, а за мить друзі розреготалися так, що Аля мало не гепнулась зі стільця. Аля знімала невеличку квартирку гостинного типу на Березняках. Оплачувала вже на той час її самостійно. Не хотіла залежати від батьків. Та й робота дозволяла. Вона вже давно писала різні тексти на замовлення, а ще вивчала мистецтво візуального маркетингу, що тільки починало розвиватися в країні. 
Друг винаймав житло ближче до центру в старому фонді, але йому подобалось. Також сам все тягнув. Працював в айті. Мотався країною по різних семінарах, розвивав свій талант. І одного разу навіть пройшов навчання по якійсь військовій темі…
 Тоді ж він і ошелешив новиною…

********************

Вони сиділи в кафе, в яке вибирались кілька разів на тиждень вдвох. Поговорити, посидіти… А Костя ще й просто подивитись на його Олександру.

— А я в армію їду..

Аля підняла на нього свої сірі, наче срібло очі, які в миті гніву, чи цікавості, ставали темними наче ртуть і переливалися перламутром відтінком. 
— В сенсі?