День шостий. Робота

Вона відкрила месенджер ще в ліжку, не вмикаючи світла, і побачила нове замовлення. Повідомлення висіло зверху — нове, свіже, і ніби важке.

Клієнт був наполегливий:
«Буду щедрим. Але мені потрібно без презерватива. Я хочу ніч кохання. Подвоюю ставку».

Вона довго дивилася на екран, ніби слова могли змінитись, якщо дивитись на них достатньо уважно. Серце билося швидко й нерівно, а пальці були холодні, хоча в кімнаті було тепло. 

У голові стояв його погляд — того, з ким вона пила каву й сміялась. Він би спитав: «А ти справді цього хочеш? Чи просто продаєш частинку себе?»

Вона закрила очі.

Гроші були надто великі. Це був той тип суми, який не просто вирішує проблему — він купує тишу. Принаймні на якийсь час.

Вона знала, що робить вибір.
І знала, що цей вибір не про задоволення.
Він про виживання.

Вона підвелася, пішла у ванну, прийняла душ, довго дивилась на своє відображення. Обличчя було бліде, трохи втомлене, ніби хтось стер з нього кольори. 

«Я інді. Я контролюю», — сказала собі вголос.

Це була її формула.
Її броня.
Її виправдання.

Аліса, звузила очі, розтягнула губи у іронічній усмішці. І почала перетворювати себе на Еліс. Без Еліс вона не витягне таке замовлення. Укладка довгого русявого волосся. Обличчя - праймер, пудра. Зелені очі - підвести, намалювати "смокі" нафарбувати вії. промалювати чітки лінії губ. Духи. Робоча довга сукня з вирізами та розрізами, яка підкреслює усе, що треба. Вона ж іде дарувати "кохання". Чорт забирай. 

Перед виходом вона прийняла стимулятор. Ніздрі звично обпікло. Кров побігла швидше, світ став чіткішим, емоції різкішими і ніби гострими.

Вона знала, що це шкодить. Знала, що вбиває себе новими дозами. І також знала, що не витримає без цього.

Вона прийшла за адресою під вечір. Еліс хотіла легкого життя, але у всього є своя ціна.

Квартира була чистою, майже стерильною. Пахло ваніллю, аромапаличками й дорогим алкоголем, що стояв на столі. Два бокали. Один чистий і породній. В іншому налито на донце. 

Чоловік одразу поклав на тумбу пачку купюр — так, ніби купував не час, а її всю.

Квартира, запах аромапаличок, ванілі та чистоти, дорогий алкоголь на столі. Він впустив її, одразу поклав на тумбу пачку купюр, наче купував не час, а її всю. І повторив умови:

– Я хочу ніч кохання, з поцілунками, без захисту. Хочу усю тебе, без театру. Плачу удвічі. 

Він подивився на неї пильно, і з посмішкою уточнив:

- Ти можеш відмовитись.

Вона завмерла. В голові промайнуло:

– «Я інді, я контролюю»;

Вона підвела на нього очі - і подивилась ніби зверху вниз але знизу, облизнула губи. Еліс знала, як дивитись і що робити, й відповіла:

– Звісно, коханий. Мене звуть Еліс. 

- Мені подобається, коли ти називаєш мене "коханий". Продовжуй так само. 

І він взяв її обличчя за підборідок і почав цілувати. По спині Аліси пробігла хвиля тремтіння. Це було схоже на якесь первісне збудження круто замішане з відразою.  

Вона торкалась його, він ковзав по ній руками та язиком. Одяг давно був на підлозі. Вони кохались, сплітаючись і розплітаючись. Алісі здавалось, що це не закінчиться ніколи. 

Він був то ніжний то напористий. То стискав її в обіймах і рухався повільно, по навпаки легкими доторками гладив плечі, коли вона робила йому приємно ртом. 

Цієї ночі вона вижала з себе усе. Вона вигрібала всі емоції, на які вона була здатна - і віддавала разом із тілом, із теплом шкіри, поглядами, словами, інтонаціями. Вона уявляла на місці цього чужого чоловіка зовсім іншого - того, хто просто дарував їй тепло, з ким вона пила каву та сміялась з дрібниць. Щоб хоч якось проявити то кляте "кохання", якого від неї вимагав клієнт. 

Вона не давала собі аналізувати. Вона працювала.

І у неї вийшло. Клієнт був задоволений. Він заплатив їй навіть трохи більше, ніж по подвійному тарифу. 

Вона вийшла з його квартири, коли місто тільки прокидалося. Світ був сірим і порожнім.
Гроші гріли в сумці. І ті самі гроші пахли страхом за себе.

В душі було зовсім пусто. Так, ніби години імітації пристрасного кохання випили з неї усі сили. Наче вона повернулась у тіло, яке стало трохи менш її.

Вдома вона одразу пішла в ванну. Стояла під гарячою водою довго, але безкінечна чорна порожнеча не змивалася, вона пускала коріння та проростала новими пагонами, обплітаючи розум, душу та усе єство. 

Телефон завібрував.

Влад:
«Доброго ранку. Як ти?»

Вона довго не відповідала. Потім написала:
«Чогось дуже втомилась прямо зранку».

Він відповів:
«Я поруч і вірю, що усе буде добре. Скучаю».

І від цих двох слів у неї защеміло в грудях.

Вона знала:  Балансування закінчується завжди. А ціна за нього — завжди більша, ніж здається на початку.

Аліса одягнулась у звичний кежуал. Завʼязала хвіст, сумка, куртка, ботинки. Ключі. Треба в аптеку. Замовлення уже сформовано в застосунку. Дуже зручно, що не треба нічого пояснювати. Постинор, вагінальні антибіотики та ще дрібниці. А їжу вона замовить з доставкою. Сьогодні у неї вихідний. і у найближчі дні також.