Літо буває всяке. Туманне, сонячне. Дощове або холодне. Але все одно влітку настають приємні сонячні дні.
Не може такого бути, щоб хоч раз на тиждень не видався чудовий такий день.
Літо — це, звичайно, прекрасна погода і тепло, і бажання відвідувати природу, і пляжі, і триматися ближче до води, і кудись їхати відпочивати, засмагати. Але літо без людей це все одно не те. Літо – це люди.
Тому що напевно не знайти таких пригод. Не отримати стільки всяких різних приємних емоцій та задоволень без друзів та коханої.
Усього того позитивного, що ти отримуєш тоді, коли з тобою перебувають твої близькі друзі, подруги, твої улюблені люди. Тоді з тобою і радість, і любов, і все це множиться багато разів.
Ми йдемо з другом вулицею. Вулиця довга, тиха та спокійна. Це стара частина міста. Звичайний будній день. Людей тут мало. Час - одинадцята дня.
Уздовж усієї вулиці ростуть пірамідальні тополі. Вулиця довга-довга. Кілометр чи два. Десь приблизно так. І там так тихо та спокійно. Старовинні ось ці всі будинки. Трьох-чотириповерхові.
І вулиця гарна. І така тіниста та красива. Ми вдвох. І якось так добре, тепло на душі. Говоримо про різне. Ми просто йдемо, десь там у своїх справах.
І це відчуття тепла. Відчуття якихось таких приємних емоцій. Тут так спокійно у сонячний день. Так тихо.
І це світла вулиця. Ці чистенькі будиночки. Зелені тополі, крізь які ледве пробивається сонце, але на вулиці все одно тепло і прохолодно. Ось якісь такі подвійні відчуття. Це дуже приємно.
Ось тут відчувається спокійне життя. Так, добре, коли життя вирує та емоції приємні. Але завжди так не може бути. Іноді треба давати собі відпочинок від цього. Від усієї швидкості, від міського ритму. А тут це відчувається просто незвичайно.
Просто тиша. Просто літо.
Літо – це відпочинок.
.